Валентин Кудрицький - Планета Х

Отож, сиджу і думаю:

– Чи вірить Кравчуку?

Невже оце останнє

Прийшло для всіх ку-ку?

Адже живуть на світі

І Лондон, і Париж,

Хоч в них такі ж є бомби,

Хіба ж це не сюрприз?

То де ж тут справедливість,

Хіба ж це не кіно?

Й чи може буть цнотливість,

Як тягнуть нас в лайно?

А тут потрібно миттю

Закрить народу рот,

Щоб він не міг отямитись,

Як продадуть ще й флот.

Може Кравчук наш мислить

Зовсім не так як я,

За що вже вибачайте,

Та правда скрізь одна.

Тому ото й питаю:

– За кого ти, Кравчук,

За США, чи за Росію,

А хто ж народ? – байстрюк?

На кого ж ти працюєш,

На рубель, чи доляр?

То може і для гривні

Залиш свій циркуляр.

Грабують нас хто хоче,

Й як хочуть – мій народ,

А він жує солому

І кривить сонний рот.

У нас така політика:

Де семеро сидять,

І думають, як Ваньку

Як кажуть: «намахать».

Курортів він не бачив,

Не бачив вар’єте,

Отож нехай солому

Так як жував – жує.

Народ коли грабують –

То й плакать не дають,

Коли ж уже цимбали

Людей в похід гукнуть?

О, ні! Не хочу крові,

Та без її не буть,

Коли «народні» слуги

Вже Неньку продають.

Накрали, нахватались,

Немов собака блох,

Так їм і цього мало,

Так з ким же тоді Бог?

Та біс його з тим Кримом,

Взяли б його чорти!

Не був наш брат там зроду,

Й не тягне нас туди.

Адже живемо всі ми

В складний занадто час,

Коли жиди й ще дивляться

Щоб й ще щось здерти з нас.

17.1.1994 р.

ДІВЧИНКО МОЯ

Ой, ти дівчинко моя,

Дівчинко – голубонько,

Що ж ти ноги розвалила,

Що, аж видно грудоньки.

1.8.2012 р.

ШУМ ДІБРОВ

Де пасуться коні

В зрілому вівсі,

Стань переді мною

Ти у всій красі.

Дай хоч подивитися

На твого пупка,

До чого ж він гарненький,

Дівчинко моя?

10.8.2012 р.

ПАНІ ФІЛІНСЬКІЙ НАТАШІ

В нас на дачі проживає

Та, якій все заважає,

Й як свого відкриє рота,

Нападає всіх нудота.

То в сусіда не там хата,

Де б хотіла цього Ната,

То їй, бачте, заважає,

Навіть півень, як співає,

І не може «бідна» спати,

Як десь квакнуть в Юри жаби.

Бо боїться, так сказати

Щоб не вкрали гроші в Нати.

Та, проте, чудесно спить,

Коли пес її гарчить.

Їх величність забажали,

Щоб на ви до їх звертались.

Я ж людина не проста –

Бо майстринею була.

Видно, жіночко, з тобою

Не в ладу щось з головою.

Й я б такий металолом,

Вже б давно здав у «дурдом».

І, якщо сказать, сестричко,

Як вас терпить ваш п’яничка?

От так баба, от так баба! –

Вічно мучить її жаба,

І, як когось не вгризне,

То до ранку не засне.

1.6.2012 р.

В ПОЛОГОВОМУ БУДИНКУ

Зайдеш в «роддом», там ніде стать,

Зате бандити скрізь висять.

Ви погляньте на ці рожі,

От куди ідуть в нас гроші!

24.8.2012 р.

ПАНУ АЛІКУ

Сусід по дачі мій вважає,

Що той розумніший,

Хто більшу попу й морду має.

До вас пристане, як Сірко,

Недарма звуть його – Дурко.

Така ж у нього і дружина,

Що рот, немов з дерма пружина.

І як свого відкриє воза –

Летить сміття, як з сміттєвоза.

А якщо мовить вам словечко,

То зразу видно, що з – Донецька.

Ну що сказать про нашого барона?

Я думав він – орел, а він – ворона.

Який вдає святого з себе,

А насправді, то – лайно,

Те, яке вбивати треба,

Щоб не «мучилось» воно.

14.6.2012 р.

СПРАВЖНЯ ЛЮДИНА

Є тут в нас така «дівчина»,

То – справжнісінька людина,

Бо як вмаже триста грам,

Так і тягне в ресторан.

Ну ж душа до чого щедра,

Що готова навіть вмерти,

Ладна дати вам і нам –

Тільки б випити сто грам.

Й починає так брехати,

Як «народні» депутати.

І таке придумать зможе,

Що й Прем’єр не допоможе.

От де світла голова:

Ти їй слово, вона – два.

І такий вам зчинить шорох,

Ніби й справді ви їй ворог.

А як хміль пройде – ця пава,

Скаже: – Цього не казала.

1.6.2012 р.

ДИПЛОМАТИ ПО-СУЧАСНОМУ

Гриць освідчився коханій:

– Хочу одружитися.

– Я не проти хоч сьогодні,

Тільки де ми житимем?

Поживемо трохи в тебе,

Потім в мого тата,

А не схоче жити з нами –

Хай купує хату.

16.4.1976 р.

«БЕЗРОБІТНОМУ» ІГОРЮ

Не було що в хлопця пити,

То ж себе рішив пропити,

І до того так допився,

Геть вже розуму лишився.

Бо, щоб випить двісті грам –

Кров пішов здавать жидам.

– Що ж ти робиш? – я до нього: