Валентин Кудрицький - Планета Х

Іноді не хочеться нічого,

А піти десь в поле поблукать,

Де літають жайвори і бджоли,

І з своїм коханням пошептать.

18.8.2001 р.

ХАМОМ НІКОЛИ Я НЕ БУВ

Хамом ніколи я не був,

І з чортом в ігри я не граю,

І, навіть, щоб мене хто вбив,

Образ нікому не прощаю.

28.8.2001 р.

ЯКЩО ЖІНКА НАБРИДЛА

Жінки, це – поле неозоре,

Де, а ні краю, ні кінця,

Вони завжди, як в небі зорі

Й зразу не взнаєш, де чия?

Вони, мов кішечки блудливі,

Тільки погладиш – муркотять,

Зате, які вони щасливі,

Як пачку баксів показать.

Тоді вони якісь незвичні,

Хоч штабелями їх ложи,

І їхні посмішки класичні –

Це – признак, що нас ждуть вони.

Це довгограюча платівка,

Й хоч в ній щось є від сатани,

Проте, як мордочка набридла,

Візьми її й переверни…

29.9.2003 р.

ЛЮДЕЙ Я ПОВАЖАЮ

Будь ти хоч турок, хоч грузин,

Але людей я поважаю,

Одних за те, що їх люблю,

Інших за те, що їх не знаю.

28.8.2001 р.

У МЕНЕ НІ БАТЬКА, НІ МАТЕРІ

У мене ні батька, ні матері,

Нема ні сестер, ні братів,

А тільки одна лиш кирпатенька,

І та любить більше котів.

7.5.1996 р.

ПАВА

Колись вона була, як пава,

Очей не міг я відірвать,

А зараз ходить, як роззява,

Що вже й не знаю, де дівать?

24.12.2001 р.

О, ДЕ ВИ НАШІ КАРМЕЛЮКИ?

Я пережив і страх, і славу,

І не боюсь я тих горил,

«Мені обідно за державу»,

Як Окуджава говорив.

Мені вже байдуже за себе,

Бо я своє життя прожив,

Та хочу, щоб моїй Вкраїні

Вже не вривав ніхто більш жил.

О, де ж ви, наші Кармелюки!? –

Меч справедливості й добра,

Й чи не пора б щось взяти в руки,

Й гонить цю погань із двора.

31.7.2012 р.

КАБЛУЧОК І ДУРАЧОК

Жив товариш, як товариш,

Лиха-горя він не знав,

Поки врешті він Мідею

Десь, як кажуть, відкопав.

І привів її додому

Й всім сказав, що це жона,

І почав збивать оскому

З тою жінкою щодня.

А як в дім прийшла та фея,

Муж й не знає, що робить?

Бо красуня не готовить,

Й тільки пудриться та спить.

Ось вона яка Мідея,

І нічого не скажи,

Що знайшла собі лакея,

Щоб возив туди й сюди.

А як він щось скаже в захист,

То Мідея не мовчить:

– Не для того мов я вчилась,

Щоб борщі комусь варить!

Й тут же мило посміхнулась,

Й підняла свій каблучок:

– А не будеш ти возити,

Буде інший дурачок.

31.7.2012 р.

ОСТАННЄ З’ЇЛА

З таким мурлом ти душу гріла,

Як же могла терпіть той лад?

Невже, скажи, останнє з’їла,

Чи з головою щось невлад?

26.10.2001 р.

ОЙ, ДАЙ, ЛЮБА, ДАЙ!

– Ой, не дай, кохана, вмерти,

Краще дай десь хрін… потерти,

Бо якщо зажмеш біду...

То до іншої піду.

13.10.2001 р.

І БОГ ТОБІ НЕ ДОПОМОЖЕ!

– Ти цілуй! – вона до Гоші,

Якщо в тебе є ще гроші,

Бо якщо не стане грошей,

Й Бог тобі не допоможе.

13.10.2001 р.

ВИТРІШКИ

В них спіднички до сіднички,

Як по вулиці ідуть,

То за ними, як синички

Хлопці витрішки несуть.

26.2.2001 р.

ПЕРЕДАЙ ПРИВІТ СВІТЛАНІ

Куди так мчишся, Новий рік,

Куди несуть тебе булані?

Та вже якщо зібрався в путь,

То передай привіт Світлані.

18.9.2001 р.

Я ВСІХ ЛЮБЛЮ

Я був такий як мій народ

Простий, як верби і тополі,

За що мене любили всі –

Маринки, Ірочки і Олі.

Любив свій край, любив Дніпро,

Любив гаї я і діброви,

Але найбільш за все в житті

Любив – прості жіночі брови.

Любив також пожартувать,

Й дівчині в пазуху залізти,

Ну, словом був, як вам сказать –

Такий як всі навколо інші.

Я всіх любив, і всіх люблю,

І криміналу в тім не бачу,

Якщо десь іншу підчеплю,

І заведу її на дачу.

20.5.2012 р.

БЕЗСОРОМНА ВЕСНА

Безсоромна в нас весна,

Що з жінками робиться?

Ледве Сонце припече,

До любого – горнеться.

20.10.2001 р.

КОЖЕН ПОЛІЦАЙ

Колись людей хоч не любили,

Проте, відкрито й не грубили,

А зараз кожен Соломон,

Яку спіймав – й тягне в салон.

9.11.2001 р.

ЩОБ НЕ ВИГНАЛИ З ДВОРА

Мій друг почав писать куплети

Писать заставила біда,

І пише всім вождям сонети,

Бо грошей в бідного нема.

9.11.2001 р.

ДОПОМОЖИ МЕНІ ТИ, БОЖЕ!

Я помирати не боюся,

Бо чесно я життя прожив,

І не за себе я журюся,

А більш за тих, хто не любив.

Я будував нові масиви,

Метро і школи будував,