Валентин Кудрицький - Планета Х

Відомого там депутата.

– Ого,– поправивсь,– вів мужик. –

Сам ніби ні, тільки – язик.

27.11.2001 р.

КОЛИ ДУША ВОГНЕМ ПАЛАЄ

Прийде зима. Померзнуть квіти

Ті, яких звати – жіночки,

І хто ж тоді, скажіть, їм буде

Всю зиму гріти їх пупки?

30.9.2001 р.

ЯК ПРИЙДЕ КОХАНА В ЛІС

Як прийде кохана в гай,

Все зараз не віддавай,

Бо, як взнає – все віддав,

То тоді вважай – пропав.

8.5.2003 р.

ГАРНІ ХЛОПЦІ

Я не знаю, друзі милі,

Що весь час сидить в мені,

Та не можу, хоч убийте,

«Так» сказать де треба «Ні».

Жив би я в Середньовіччі

В ті далекі чорні дні,

Мене б теж за мої думи

Спопелили б у вогні.

Я не знаю, яка сила

Поселилася в мені,

Але в мене хамству, друзі,

Є, було і буде «Ні!!!»

Може світ перемінився,

А, можливо, не той вік,

Але знаю, бути хамом,

Буть не може чоловік.

А, можливо, вже на світі

Стало в нас все навпаки,

Й замість нас – людей розумних –

Появились хом’яки.

І у нас вже не начальство,

А якіїсь глитаї,

Бо вже де б не появились –

Їм все мало на землі.

А, можливо, то не люди,

А якісь вже гризуни,

І плювать їм на порядність,

Як це роблять в нас пани.

І вони всі кров за нас смокчуть,

Як клопи і павуки,

Й ніби ж з виду гарні хлопці,

А насправді – хом’яки.

14.4.2003 р.

ЛЮБЛЮ, КОЛИ САДКИ КВІТУЮТЬ

Люблю, коли садки квітують,

Люблю, коли садки цвітуть,

І як жінки в гаю лютують,

Як мужики до них не йдуть.

8.8.2001 р.

Я БАЧИВ СОН

Там, де росла колись верба,

В селі навпроти баби Галі,

Вві сні я бачив сам себе –

Що там стояв на п’єдесталі.

Не знаю, що то був за знак,

Адже про славу я не мріяв,

А думав про простий народ,

І про його одвічні мрії.

А тут уви! – на повний зріст,

Як Сталін й Мао у Пекіні,

Який легендами обріс,

Як в нас жінки, що у бікіні.

Від того дня, як сон приснивсь,

Пройшло уже багато років,

Та пам’ятаю, як дививсь,

Я сам тоді на себе збоку.

Я не прохав щедрот в Богів,

Й не став би це робить до згину,

А щоб прогнав він тих хортів,

Які поганять Україну.

Пишу вірші ні ради слави,

Хай чують це усі пани!

Бо хочу, щоб мою державу

Не обкрадали більш жиди.

Народ не спи. Народ мужайся,

Бо сили більшої нема,

Тому з колін ти піднімайся

Проти усякого дєрма.

Історія нас всіх розсудить:

Хто жив з нас праведно, хто ні,

Та тільки чомусь сплять всі люди,

За що так соромно мені.

Погляньте ви на тих губатих,

Вони ж вже стали, як вовки,

Кругом в них рейдерські бригади,

Кому ж ті служать вояки?

Куди не глянеш – нас ґвалтують,

Куди не глянеш – скрізь вони, –

Оті грабіжники-буржуї,

Ті – Богом вибрані сини.

30.7.2012 р.

З РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ

Із Різдвом вас, добрі люди,

Від душі вітаю,

Щастя, вірності, здоров’я

Вам усім бажаю.

Ну, а ще, щоб вашу хату

Лихо обминало,

І з усюди добрі люди

До вас завітали.

Щоб вино, горілка, пиво

В погребі водились,

Ну, і звісно від достатку

Аж столи валились.

Щоб всі люди в Україні

Краще цілувались,

І щоб ми один одного,

Хлопці, не цурались.

А щоб пані з своїм паном

Вічно веселились,

І щоб в вас було що випить,

І чим похмелитись.

Із Різдвом вас, добрі люди,

Щоб ви процвітали,

Й ваші дітки та онуки

Вас не забували.

24.4.2000 р.

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ

З днем народження, зі святом,

Светонька, вітаю,

Довго жити, щастя, ласки

Від душі бажаю.

Ну і ще тобі бажаю

Вічного кохання,

Щоб в житті навіки зникли

Всі твої вагання.

Щоб завжди була здорова,

Любенька людина,

І пишалась, як над ставом, –

Осінню калина.

20.12.1989 р.

КОЖНА ЖІНКА НЕПОВТОРНА

Скільки б жінок не існувало,

І незалежно – скількох мав,

А нам завжди їх нехватало,

Як кожний з нас парубкував.

Бо кожна жінка – неповторна,

Як кожна квіточка в гаю,

Тому ото така й моторна,

А ще як скажеш їй: люблю.

Бо нова жінка – новий спалах,

Новий душевний ураган,

Й вона для нас завжди, як свято,

Де почуттів, як – океан.

Зате, коли приходить ранок,

Той стан душі не передать,

Як вам вона несе сніданок,

І хоче знову обійнять.

29.9.2003 р.

ПИШУ ДЛЯ ДРУЗІВ

Пишу для тебе і для друзів,

І для таких, як сам людей,

Які весь день працюють в лузі,

А ніччю грають у хокей.

8.8.2001 р.

ДЕ ЛІТАЮТЬ ЖАЙВОРИ