Валентин Кудрицький - Планета Х

– Випить хочеться спиртного.

2.6.2012 р.

СУСІДУ

Мій найкращий друг – джигіт,

Дружимо багато літ,

І хоч з виду він пухнастий,

А насправді, хлопець – властний.

Й як його не кидай з сапки,

Він, як кіт, впаде на лапки.

2.6.2012 р.

ОТ, ЩО ТИ НЕ КАЖИ!

От, що ти, Киця, не кажи,

А погляд твій, як – диво.

Бо як поглянеш – всі біжать

До тебе хлопці, як на пиво.

30.5.1979 р.

ОДА БУДІВЕЛЬНИКУ

Хто людям дарує будинки нові,

То люди – найкращі, я певен, в житті,

Бо нова квартира – як доля людська,

Бо жде їх людина – сільська і міська.

У них людська гордість, її висота,

Бо там, де квартира, то там і життя?

Бо що в світі краще? – хай скаже будь-хто,

Як можеш ти людям робити добро?

Що правда, робота у їх важкувата,

Але ж це не бомба, і це не гармата,

Бо знаю, трудяга, боронь його боже,

Знімать шапочки він не стане з прохожих.

Не стане в прохожих прохать по копійці,

Аби назбирать на півлітра – Марійці.

Бо, той хто будує, той знає і міру,

Бо він дає людям і – Сонце, і – віру.

Отож, хто бажає в житті буть щасливий –

Будуйте будинки й гоніть ви плаксивих.

10.8.1981 р.

ЩОБ БУТИ МОЛОДИМ

Кажуть, що любов не вічна,

Ти не вір,

Є й такі, що кажуть – вічна,

Теж не вір.

В ній – в любові свої болі,

І там свій режим,

В ній так само, як в футболі:

Будеш голи забивати –

Будеш вічно молодим!

11.8.1981 р.

А ТИ ХОВАЙСЬ!

У всіх жінок є також квітка, –

Так що ти надто не радій,

Ти не даси – дасть інша тітка,

А ти, дурашечко, постій.

18.5.2012 р.

В НАШІЙ ГРУПІ

Є такий у нас «дотепник»,

Що, аж страшно глянуть,

І якщо вже щось телепне,

То, аж вуші в’януть.

Я не вмію ні читати,

Ні писать, ні говорить,

Та зате кого завгодно

Можу тут же розсмішить.

Бо таке сказать спроможний

Що закриє вуші кожний.

Ну й старанні учні в групі:

Дрига й Заболотний,

Як спішать вони в їдальню –

Не обгонить жодний.

18.12.1981 р.

ЯКЩО НЕ ХОЧЕШ ЧУТЬ БРЕХНЮ

У жінки стільки правди, люди,

Скільки на Сонці снігу й льоду,

Не хочеш чуть брехню, Мула? –

То не питай, де й з ким була?

Сопуть і жінка й чоловік,

Мабуть такий настав вже вік,

Бо всі уже – усіх хотять,

Але про це усі мовчать.

22.8.1981 р.

ПРОЙШОВСЯ ПО МАСИВУ

Пройшовсь я якось по масиву,

Який колись побудував,

І був здивований приємно,

Що він і ще гарніший став.

Проходять мамочки гарненькі,

Такі, як ми були колись,

Коли були ще молоденькі,

І спритні всі, як в лісі рись.

3.7.2012 р.

ПРО ЖІНОЧІ МОМЕНТИ І

ЧОЛОВІЧІ КОМПЛІМЕНТИ

Я люблю жінок, як свято,

Та вдаю святого,

Хай та жінка й мого брата,

Відіб’ю і в нього.

А якщо пройдусь з якоюсь

По Криму, Кавказу,

Будь-якого чоловіка

Кожна кине зразу.

Я із себе непримітний, –

Так Гаврило каже, –

Та як жінку похвалити,

Й генеральша – ляже.

А якщо ще їй, гляди,

Кинеш компліментик,

Всіх покине, все віддасть,

За отой моментик.

14.12.1976 р.

ПРАВДА ПРО ГУМОР

Як став я надто жартувати –

Нажив я стільки ворогів,

Що вже боюсь і вийти з хати,

Щоб хтось по шиї не огрів.

18.5.2012 р.

КРАСА І РОЗУМ

Якби красу людських відносин

Хто зміг з любов’ю об’єднать,

То всі б жили у нас, як боси,

І був би мир, і благодать.

1.1.1977 р.

НЕМА РОБОТИ У КРИМУ

– Чоловікам нема роботи у Криму?

– Кому ви кажете, кому?

29.6.2013 р.

ОЙ, ТИ ВОЛЯ

Жаль, життя таке коротке,

Ніби міні у дівчат,

Й поки знімеш з неї міні,

То пора уже й кінчать.

Люди-люди, схаменіться!

І куди це ми йдемо?

Бо куди не подивіться –

Скрізь одне і те – кіно.

Ой, ти воля моя, воля,

Де не підеш, там – гора,

Поки дівчину вговориш,

То й додому йти пора.

9.8.1981 р.

НЕ ЖАЛІЙ

Не жалій, чого не вернеш,

І ніколи ти не ний,

Й бережи свої ти нерви,

Поки, друже, молодий.

8.8.1981 р.

У ТИХИЙ ВЕЧІР

Я прийшов у вечір тихий,

Як вкладалось Сонце спать,

Щоб мерщій тебе побачить

І себе всім показать.

Я прийшов як сутеніло,

Бо раніше я не міг,

Бо вже надто нетерпілось

До твоїх торкнутись ніг.

11.12.1981 р.

ПРИТИХЛИ ВСІ

Притихли всі овації і сурми

Й, нарешті, вибрали вождя.

Чому ж тепер мовчать всі дурні? –

І не кричать уже ура!