Джефф Сазерленд - Scrum. Навчись робити вдвічі більше за менший час

Головне інформаційне управління штату Вашингтон відповідає не лише за те, які нові технології закуповуються, але і як це робиться. Штат управління налічує двадцять співробітників, які мають запобігати серйозним програмним збоям вартістю в десятки мільйонів доларів. При цьому вони займаються оновленням програмного забезпечення для органів влади, що відповідають за найрізноманітніші сфери, від видачі водійських прав та розподілу виплат з безробіття до регулювання рибних ресурсів та дикої природи. У 2012 році вони проконтролювали вісімдесят звернень на загальну суму понад 400 мільйонів доларів. А ще вони видають правила та розпорядження для різноманітних агенцій щодо впровадження політики штату.

Для цього вони використовують Scrum . Вони навіть прибрали перегородки у своїх кабінетах та сформували Scrum -команди.

За словами заступника голови управління Майкла Де Анджело, вони намагаються забезпечувати різні служби штату дієвими та практичними правилами щотижня: «Ми постійно оновлюємо процедуру подання агенціями інвестиційних планів. Ми ставимо собі за мету кожного тижня змінювати по одній речі. Ми використовуємо поетапний підхід, завдяки якому щотижня отримуємо потенційно готовий продукт, який агенції можуть відчути. Вони дійсно отримують щось матеріальне». «Готовий продукт» у їхньому випадку означає дієві зміни правил. Це не обов’язково має бути якась річ. Це просто має бути щось, що приносить цінність.

Замість намагань одразу створити якийсь масштабний всеосяжний документ, де буде передбачено всі моменти процесу фінансування, вони вирішили робити це крок за кроком. Вони хочуть забезпечити покращення політики штату щотижня.

Реакція на це, каже Де Анджело, була неоднозначною. Адже існує величезний страх не отримати ідеального продукту. У серпні 2013 року він повідомив: «Минулого тижня ми змінили порядок звернення до нас клієнтів. Але залишилось багато місць, де все ще вказано старий спосіб – на нашому сайті, в різних матеріалах тощо. Тому ми маємо всі ці матеріали змінити [передусім]. Ми вирішили не чекати, а просто зробити це. Ми оновимо всю документацію в наступному спринті. Інакше клієнти залишатимуться без кращого способу зв’язку місяцями… ми крастимемо їхню цінність».

Управління інформаційної політики також намагається провести Scrum крізь усі бюрократичні перешкоди штату. Саме тому вони й змінили на Scrum власну систему – щоби стати прикладом, мати змогу говорити про нього зі знанням справи. Переваги тут просто надто великі, щоб ними не користуватись.

Але існують і деякі перепони на цьому шляху. За словами Де Анджело, вони виявили одну річ: у деяких випадках у законі штату буквально прописано каскадну модель. Змінити це може бути дуже непросто, бо штат Вашингтон виділяє фінансування дворічними циклами. «Доводиться просити великі суми. Тут не вийде казати, що ми додаватимемо цінність, доки ви не скажете нам зупинитись, – каже ДеАнджело. – Уряд хоче бачити, що це коштуватиме стільки-то грошей і принесе таку-то цінність у таких-то часових межах. Це потрібне йому для розмови з громадянами. Хоча ми й знаємо, що це значно менш ефективно».

Почасти проблема полягає в тому, що в Сполучених Штатах як на рівні держави, так і штату законодавчі органи влади розбиті на комітети. Одна група законодавців займається освітою, друга – злочинністю, третя – бюджетом, а четверта – соціальними службами.

«Вони розрізнені й ніколи не дивляться на загальну картину», – каже Рік Андерсон. Він працює консультантом державних агенцій, округів та міст у штатах Вашингтон, Орегон, Каліфорнія та Гаваї. Він працював із законодавцями й каже, що зміни назріли, навіть якщо на це піде деякий час.

На його думку, почати слід зі встановлення цілей, базованих на продуктивності. «Гаразд, агенціє X , ось ваші цілі, а ось ваші очікувані результати. Лише маючи їх, можна починати писати закони, засновані на результатах», – каже він.

У модернізованому світі Scrum замість затвердження конкретного плану будівництва мосту через річку законодавчий орган зможе сказати дорожньому управлінню: «Ми хочемо, щоб цей перехід міг пропускати X людей за час Y , що коштуватиме Z . Як ви це зробите – вирішувати вам». Це б одразу дало поштовх відкриттям та інноваціям.

Натомість сьогодні нормою є будівельні проекти, що вибиваються з бюджету на сотні мільйонів доларів. У чому сенс? У міру праці на об’єкті бригада будівельників стикається з новими проблемами та новими способами їх розв’язання. Замість того щоб обмежувати такого роду інновації через комісії з контролю за внесенням змін та масу звітів, ми б мали їх заохочувати.