Джефф Сазерленд - Scrum. Навчись робити вдвічі більше за менший час

Державне управління є не лише формою організації соціальної сфери – доріг, поліції, судів та транспорту. Воно також формалізує, хто ми є як народ. Воно зводить воєдино наші уявлення про самих себе. У Сполучених Штатах фундаментальні прагнення американського народу зібрані в документі, підписаному купкою бунтівників, яких би точно перевішали по одному, якби вони не трималися разом, – Декларації незалежності. Складена аристократами, ідеалістами, рабовласниками та землевласниками, ця Декларація, на диво, містить радикальне уявлення про те, яким саме народом хотіли бути американці тієї революційної доби.

Ми вважаємо самоочевидними істинами, що всі люди створені рівними і наділені своїм Творцем певними невід’ємними правами, до яких належать життя, свобода та прагнення до щастя. На те, щоб забезпечувати ці права, між людьми встановлюються уряди, влада яких походить зі згоди тих, ким вони правлять.

У наші дні важко оцінити, яким відступом від загальноприйнятих тоді норм були ці слова. Хоча ідеї епохи Просвітництва вже почали поширюватись, повністю демократичних країн у ті часи ще не існувало. Правління здійснювалося згори, божественним правом королів та силою зброї. Більшою частиною світу правили великі імперії – не лише Велика Британія, але й Франція, Австрія, Росія та Туреччина. Ідея про те, що люди наділені правами від народження, а не отримують їх милістю когось при владі, здавалась, м’яко кажучи, революційною.

З таких ідеалів і виникла форма правління, що називалась республікою. Подібно до того, як учився ходити робот Родні Брукса, Сполучені Штати також спочатку невпевнено стояли на ногах, спотикалися й падали та час від часу сходили на манівці. Але ці ідеали надихнули революції по всьому світу, і сьогодні більшістю великих держав править, бодай формально, народ через своїх представників.

Проблемою, звичайно, є понад двохсотлітній бюрократичний апарат, інтереси якого так міцно спаяні із самою структурою влади, що голос народу буває доволі важко почути. У результаті ж нестачі прозорості та централізації влади в руках кількох людей виникає корупція. У малому масштабі це можуть бути бюрократи, що беруть хабарі за послуги, а у великому – банки-гіганти, які накопичують багатства, приватизуючи прибутки та соціалізуючи витрати.

У більшості світових столиць сьогодні виріс такий собі придворний клас, що постійно перебуває біля влади. Тендери, грошові потоки та теплі крісла розподіляються за принципом «кого ти знаєш», а не «що ти із собою несеш». Особливо яскраво це виявляється в колообігу політиків, генералів та владних бюрократів із влади до бізнесу і назад. Кількість багатозіркових генералів, що очолюють фірми-підрядники оборонної промисловості, депутатів, які стають лобістами, чи колишніх урядців, що йдуть у фінансово-промислові групи, просто зашкалює.

Але, як я підкреслював у розділі 3, безглуздо шукати поганих людей – треба шукати погані системи. Давайте ставити питання, що має шанс дійсно змінити стан справ: «Якими мотивами керується погана поведінка?» Я дуже сумніваюсь, що хтось із вашингтонських непотоплюваних вважає себе поганою людиною – скоріше навпаки, вони сповнені добрих намірів. Це система підставила їх, та й нас теж. Але як нам змінити цю систему? Як заохотити прозорість, пріоритетність і відповідальність? Ви знаєте відповідь: за допомогою Scrum .

Почнімо за кілька тисяч кілометрів на захід від міста Вашингтона – зі столиці штату Вашингтон, міста Олімпії. Останні дві президентські адміністрації (спочатку республіканці, а тепер демократи) впроваджували там так званий ощадливий уряд. Під час виборчої кампанії восени 2012 року чинний губернатор Джей Інслі сказав в інтерв’ю: «Держава переважно зайнята прийняттям рішень. Ми ж хочемо знайти спосіб залишити на столі менше паперу» [45] Shannon, Brad. «McKenna, Inslee Outline Plans to Bring Efficiency to Government.» The Olympian , 6 жовтня 2012 р. .

План губернатора містить п’ять пунктів, які можна знайти в будь-якій передвиборчій програмі: 1) система освіти «світового класу» від початкової школи до коледжу; 2) «економіка благоденства»; 3) зробити штат національним лідером із відновлюваних джерел енергії та чистого довкілля; 4) здорові та безпечні громади; 5) раціональне, ефективне й відповідальне управління.

Це не якісь там революційні цілі. Це лише те, чого люди мають очікувати від своєї влади. Сам факт, що вони нагадують кліше, є індикатором їхньої важливості. Зрештою, кліше – це просто істина, повторена досить разів, щоб стати банальною. Але адміністрацію Інслі вирізняє те, як вони збираються діяти. Вони визначають свій новий підхід як «конкретний, вимірюваний, досяжний, актуальний і терміновий». Іншими словами, вони хочуть скористатися Scrum . По суті, вони вже це роблять.