В. Білоконев - Застосування амністії в Україні (судова практика). Науково-методичний посібник

Правило 20. При конкуренції між конкретними Законами України “Про амністію” та Законом України “Про застосування амністії в Україні” суд зобов’язаний застосувати останній закон.

Положення цього правила базуються на тому, що згідно з ч. 2 ” ст. 3 Закону України “Про застосування амністії в Україні”, положення закону про амністію, які не відповідають вимогам цієї статті, не мають сили і застосуванню не підлягають, а по друге, із вступної частини, наприклад Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р., Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. та Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р. вбачається, що законодавець при їх прийняті керувався у тому числі і Законом України “Про застосування амністії в України”.

Правило 21. Особи які на підставі акта про амністію повністю звільняються від покарання (звільнені не тільки від основного та додаткового покарання, а також не відбували покарання у процесі виконання вироку) визнаються такими, що не мають судимості.

Положення цього правила базуються на вимогах ч. 3 ст. 88 КК про те, що особи звільнені від покарання, визнаються такими, що не мають судимості.

В розділі 5 “Порядок звільнення від покарання на підставі закону про амністію” ми прийшли до висновку про те, що при звільнені особи тільки від невідбутої частини основного та додаткового покарання, ця особа має судимість, а при звільнені особи від всього покарання призначеного судом, тобто при звільнені повністю як від основного так і від додаткового покарання, так і при відсутності реального строку відбування покарання засудженим в процесі виконання вироку, остання судимості не має.

Правило 22. Щоб скоротити невідбуту частину покарання необхідно:

а) встановити строк покарання, який необхідно відбути засудженому, відповідно до вимог акта амністії;

б) встановити реальний строк відбутої частини покарання;

в) встановити реальний строк невідбутої частини покарання;

г) порівняти реальний строк відбутої частини покарання з строком покарання, який необхідно відбути засудженому, відповідно до вимог акта амністії, і якщо перший строк буде більшим (або рівним) в порівняні з останнім строком покарання, вказаного в акті амністії, то необхідно засудженому строк покарання скоротити на певний розмір невідбутої частини покарання.

Приклад того, як необхідно правильно скоротити строк невідбутої частини покарання приведено нами в розділі 5 “Порядок звільнення від покарання на підставі закону про амністію”.

І останнє. А.А. Музика та С.М. Школа вперше в Україні запропонували правила застосування амністії, ми їх в деякій частині змінили та доповнили, однак як і останні, не вважаємо, що перелік цих правил є вичерпним і в подальшому вони не будуть вдосконалюватися за обсягом і змістом, наповнюватися новим обґрунтуванням при дослідженні проблем застосування амністії.

Закон України “Про застосування амністії в Україні // Відомості Верховної Ради України – 1996. – № 48. – Ст. 263 (з подальшими змінами і доповненнями).

Закон України “Про амністію” // Урядовий кур'єр. – 2007. – 9 червня.

Закон України “Про амністію” // Урядовий кур'єр. – 2008. – 26 грудня.

Закон України “Про амністію” // Голос України. – 2005. – 23 червня.

Закон України “Про амністію” // Урядовий кур'єр. – 2003. – 12 серпня.

Голіна В.В. Судимість: Монографія. – Харків: “Харків юрид.”, 2006, с. 98.

Ткач С. «Неправильная» амнистия: применение на практике // Юридическая практика. – 2003. – 7 октября.

Закон України № 270 – VІ від 15 квітня 2008 року // Урядовий кур'єр. – 2008. – 7 травня.

Присяжнюк Т.І. Проблеми застосування амністії в Україні // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – № 9. – С. 40-41.

10. Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності. – К. : Атіка, 2004. – 296 с.

Та же, с. 35.

Та же, с. 58.

Архів Кам’янск-Дніпровського райсуду Запорізької області. – 2007. – справа № 180.

Архів Ленінського райсуду м. Запоріжжя. – 2007. – справа № 660.

Архів Бердянського міськрайсуду Запорізької області. – 2007. – справа № 65.

Архів Заводського райсуду м. Запоріжжя. – 2007. – справа № 47.