В. Білоконев - Застосування амністії в Україні (судова практика). Науково-методичний посібник

Приклад другий:Вироком місцевого суду від 22.05.2008 р. Б. була засуджена за ч. 1 ст. 366 КК до штрафу в розмірі 850 грн. з позбавленням права займати посади пов’язанні з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 1 рік. На підставі п. “г” ст. 1 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. вона була звільнена від основного покарання [302] Архів Василівського райсуду Запорізької області. – 2008. – справа № 307. .

Приклад третій:Вироком місцевого суду від 15.06.2007 р. Р. був засуджена за ч. 1 ст. 366 КК до позбавлення волі строком на 1 рік з позбавленням права займати посади пов’язанні з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 1 рік. На підставі п. “б” ст. 1 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. він був звільнений від основного покарання [303] Архів Запорізького райсуду м. Запоріжжя – 2007. – справа № 226. .

В чому схожість і різниця між цими кримінальними справами?

Схожість між цими кримінальними справами полягає у тому, що Б., Л. і Р. весною 2007 року вчинили однаковий злочин, на них поширюється дія Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. і кожен з них на стадії судового розгляду заявив клопотання про застосування щодо нього цього Закону.

Різниця між цими кримінальними справами полягає у принципово різному правовому стану цих осіб, оскільки Л. судом була звільнена від кримінальної відповідальності і справа відносно неї була закрита, а Б. та Р. були засуджені судом, вони мають судимість і вони реально відбували додаткове покарання, оскільки згідно ст. 14 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., особи, на яких поширюється дія цього закону, звільненню від додаткових видів покарання не підлягають.

На нашу думку, коментар рішення суду в останньому випадку є зайвим.

Правило 13. Якщо підстави для застосування акта амністії виникнуть відносно осіб, які підпадають під дію статті 1 Законів України “Про амністію”, кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, вони повинні або бути звільненими від покарання, або справа відносно них повинна бути закрита відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України.

Нами докладно в підрозділі 4.3 “Порядок звільнення осіб від кримінальної відповідальності, коли кримінальні справи перебувають у провадженні суду, розглянуті судами, але вироки яких не набрали законної сили” були розглянуті всі варіанти які можуть виникнути в цей час.

Виходячи з цього ми рекомендуємо суддям, звільняти осіб від кримінальної відповідальності в наступних випадках, коли:

1) особа згоду на застосування амністії давала, але суд безпідставно відмовив в цьому;

2) вирок відносно засудженого не набрав законної сили, в цей час набирає чинності закон про амністію і особа дає згоду апеляційному суду на застосування щодо нього акту амністії.

На наш погляд, суди повинні звільняти засуджених тільки від покарання в тих випадках, коли особа згоду на застосування амністії в місцевому суді щодо нього не давала, а дала таку згоду коли кримінальна справа була розглянута судом, але вирок суду не набрав законної сили, незалежно від того, оскаржується цей вирок суду в апеляційному порядку чи ні.

Правило 14. Стаття 1 Законів України “Про амністію”, поширюється тільки на осіб, які підпадають під дію цієї статті, кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами і вироки набрали законної сили.

Правило 15. Особи, вирок суду щодо яких набрав законної сили і які відбувають покарання, мають право на застосування щодо них акту амністії шляхом звільнення від невідбутої частини покарання чи скорочення невідбутої частини покарання.

В розділі 5 “Порядок звільнення від покарання на підставі закону про амністію” ми детально, розглянувши питання про те, чим “звільнення особи від покарання” відрізняється від “звільнення особи від відбування покарання”, прийшли до висновків про те, що, коли вирок суду набрав законної сили, ці особи на підставі закону про амністію, можуть бути звільнені від невідбутої частини покарання чи цим останнім може бути скорочена невідбута частина покарання.

Виключенням з цього правила є випадки, коли особи, яких було звільнено від відбування покарання з випробуванням, можуть бути звільнені від покарання, оскільки вони будучи звільненими від відбування покарання, покарання в цьому випадку не відбували.

При цьому ми звертаємо увагу суддів на те, що сучасні закони про амністію, які були прийняті після набрання чинності новим Кримінальним кодексом України, не передбачають звільнення осіб від відбування покарання.