В. Білоконев - Застосування амністії в Україні (судова практика). Науково-методичний посібник

В другому випадку, коли особа на підставі закону про амністію звільняється від покарання чи від невідбутої частини покарання, вона не може бути звільнена від обов’язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, яку на неї покладено вироком чи рішенням суду. Не може бути звільнена від цього обов’язку і особа, якій на підставі акта про амністію скорочено невідбуту частину покарання.

Заслуговують уваги пропозиції А.А. Музики та С.М. Школи про признання обов’язкової умови застосування амністії – відшкодування винним заподіяної злочином шкоди [297] Музика А.А., Школа С.М. Правила застосування амністії та здійснення помилування, с. 95. , а також пропозиція Т.І. Присяжнюк про введення в ужиток поняття “умовна амністія”, коли б на підставі акту амністії осіб звільняли від кримінальної відповідальності або покарання за умови відшкодування шкоди потерпілому протягом певного часу [298] Присяжнюк Т.І. Проблеми застосування амністії в Україні, с. 42. .

Правило 11. Якщо підстави для звільнення від кримінальної відповідальності за актом амністії виникли відносно осіб, які підпадають під дію статті 1 Законів України “Про амністію”, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду, але не розглянуті судами, справа відносно них повинна бути закрита відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України.

Питання про звільнення осіб від кримінальної відповідальності, які підпадають під дію статті 1 актів про амністію, розглянуто нами докладно в розділі 4 “Порядок звільнення від кримінальної відповідальності на підставі законів про амністію”.

А.А. Музика та С.М. Школа це правило сформулювали таким чином: “Якщо підстави для закриття кримінальної справи за актом амністії виникли до моменту розгляду її в судовому засіданні, то справа за згоди підсудного повинна бути закрита відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України” [299] Музика А.А., Школа С.М. Правила застосування амністії та здійснення помилування, с. 96. . У нас є деякі зауваження до точки зору останніх. По перше, звільнити від кримінальної відповідальності шляхом закриття кримінальної справи можливо не всіх осіб, а тільки тих осіб з пільгової групи, які підпадають під дію статті 1 конкретних законів про амністію. По друге, не дивлячись на те, що ч. 2 ст. 6 КПК суперечить вимогам конкретних сучасних законів про амністію, вони не наводять ніяких аргументів проти того, чому особи не можуть бути звільнені від кримінальної відповідальності, коли підстави про застосування амністії виникнуть під час судового розгляду. (Заради об’єктивності, слід визначити, що А.А. Музика пізніше звертає увагу на те, що питання розмежування “звільнення від кримінальної відповідальності” і “звільнення від покарання” кримінально-процесуальним законодавством наразі не вирішується, більш того – окремі його положення суперечать сучасному розумінню інституту кримінальної відповідальності. Так, відповідно до ч. 2 ст. 6 КПК, встановивши в стадії судового розгляду наявність акта амністії, який усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд доводить розгляд справи до кінця і постановляє обвинувальний вирок із звільненням від покарання… Ці положення не відповідають тим, що виклав Конституційний Суд України та ст. 6 Закону України “Про амністію”. Для усунення цього протиріччя необхідно внести відповідні корективи до Кримінально-процесуального кодексу України [300] Маляренко В.Т., Музика А.А. Амністія та помилування в Україні, с. 22. ).

Ми наводили в розділі 4 методичного посібника свої доводи про те, що в сучасних умовах суди не повинні керуватися вимогами ст. ст. 6 ч. 2, 282 КПК, а тому пропонуємо наступне правило.

Правило 12. При конкуренції між ст. ст. 6 ч. 2, 282 КПК України та конкретними Законами України “Про амністію”, суди повинні керуватися актами про амністію і звільняти особи від кримінальної відповідальності з закриттям провадження в справі, незалежно від того, що підстави для застосування амністії були виявлені в стадії судового розгляду.

В зв’язку з цим правилом приведемо два приклади з практики місцевих суддів Запорізької області.

Приклад перший:Постановою місцевого суду від 03.04.2008 р. Л. на підставі п. “д” ст. 1 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. була звільнена від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 366 КК і кримінальна справа відносно неї була закрита [301] Архів Кам’янск-Дніпровського райсуду Запорізької області. – 2008. – справа № 71. .