В. Білоконев - Застосування амністії в Україні (судова практика). Науково-методичний посібник

Правило 16. Якщо особа на підставі акту амністії має право на звільнення як від основного так і додаткового покарання, то вона тим паче має право на звільнення окремо, як від основного так і від додаткового покарання, незалежно від того, відбула вона чи не відбула друге покарання.

Підставою для цього є зміст ст. 5 Закону України “Про застосування амністії в Україні” в якій вказано, що особи, на яких поширюється амністія можуть бути звільненні від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом. На наш погляд, інша точка зору, коли підставою для звільнення від додаткового покарання необхідно, щоб особа не відбула основне покарання, порушує принцип справедливості, оскільки може поставити законослухняних громадян в гірше становище в порівнянні з не законослухняними, які по тим чи іншим причинам не виконують основне покарання, наприклад, не поспішають заплатити штраф в дохід держави. Якщо це дійсно відповідає “верховенству права”, то можна зробити парадоксальний висновок, для того щоб амністія була застосована до тебе, тобто ти будеш звільнений як від основного так і додаткового покарання, “ не поспішай виконувати основне покарання”. (Звертаємо увагу суддів на те, що згідно з сучасною судовою практикою Верховного Суду України, особи не можуть бути звільненні від додатково покарання, якщо на день набрання чинності законом про амністію вони повністю відбули основне покарання).

На підставі вищевказаного, а також принципу справедливості ми пропонуємо більш універсальне правило застосування акта амністії.

Правило 17. Якщо при одних і тих же умовах акт амністії поширюється на не законослухняних осіб, то цей закон про амністію, тим паче, при цих же умовах, повинен поширюватися і на законослухняних осіб.

В цьому контексті, в розділі 1 “Аналіз сучасних законів України про амністію” ми звертали увагу на деякі вади актів про амністію, а саме, коли згідно з Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р. особи з пільгової групи (неповнолітні, вагітні жінки…), які вчинили необережний злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 12 років, виявлялися в гіршому становищі, чим простий громадянин, який вчинив аналогічний злочин. В зв’язку з цим, ми також пропонуємо універсальне правило застосування амністії.

Правило 18. Якщо при одних і тих же умовах акт амністії поширюється на звичайну особу, то цей закон про амністію, тим паче, при цих же умовах, повинен поширюватися і на пільгову групу осіб, які підпадають під дію статті 1 конкретних законів про амністію.

Правило 19. При конкуренції звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі акта про амністію і у зв’язку із закінченням строків давності, суд повинен звільнити особу згідно останній підставі. В інших випадках, вирішальним є позиція винної особи.

В судовій практиці виникають ситуації, коли особа має право на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі різних законів, в тому числі і на підставі закону про амністію.

На наш погляд, тут можливі два варіанти. Варіант перший, коли особа має право на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію, а також на підставі закінчення строків давності (ст. 49 КК). Варіант другий, коли особа має право на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію, а також на підставі інших законів, наприклад, у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК).

Якщо особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності в зв’язку з закінченням строку давності, а також на підставі закону про амністію, то вона може бути звільнена від кримінальної відповідальності тільки на підставі ст. 49 КК. Як відзначав Ю.В. Баулін, “звільнення від потенційної кримінальної відповідальності може мати місце після вчинення злочину в період коли для цього виникли й існують передбачені КК підстави, проте в будь-якому випадку до закінчення строку, протягом якого на особі лежить обов’язок відповідати за вчинене перед державою. Це, за загальним правилом, день спливу строку давності (ст. 49 КК)” [304] Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності, с. 60. .

В другому випадку, якщо особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності за різними підставами, право вибору цих підстав належить цій особі. Однак суд, керуючись ч. 6 ст. 16-1 КПК, повинен роз’яснити останній наслідки застосування щодо неї амністії, зокрема те, що в разі застосування амністії, в подальшому інші закони про амністію не можуть бути до неї застосовані, принаймні протягом 10 років.