В. Білоконев - Застосування амністії в Україні (судова практика). Науково-методичний посібник

При цьому може виникнути питання, чи має право місцевий суд, який розглядає справу за вчинення нового злочину, застосувати амністію до особи за перший злочин? На наш погляд, при наявності підстав та передумов, так. Таку точку зору займає і Верховний Суд України, який відзначив, що «незастосування судом своєчасно амністії до особи, засудженої за злочин, що підпадає під амністію, не є перешкодою для вирішення цього питання при розгляді справи цієї особи за вчинення нового злочину [266] Радянське право. – 1971. – № 3. – С. 105. .

Варіант 2.Акт амністії набрав чинності між вчиненням першого та вчиненням нового злочину, за перший злочин було постановлено вирок. При цьому закон про амністію не застосовується до особи за вчинення першого злочину. Якщо акт амністії не поширюється на особу за вчинення нею першого злочину, то покарання їй призначається на підставі ст. 71 КК і акт амністії до неї не застосовується.

Приклад :Вироком районного суду від 28.03.2006 р. Н., раніше судимого 27.08.2003 р. за ч. 2 ст. 189 на 2 роки позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання, засуджено за ч. 2 ст. 286 КК на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК частково приєднано невідбуте покарання за раніше постановленим вироком суду і остаточно призначено Н. покарання 5 років позбавлення волі. Із матеріалів справи вбачається, що Н. 05.01.2005 р. вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК. Апеляційний суд вирок районного суду змінив і на підставі п. «е» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 31 травня 2005 р. звільнив Н. від покарання і відзначив, що та обставина, що Н. вчинив злочин під час іспитового строку необережний злочин, не може бути перешкодою для застосування до нього амністії, оскільки згідно з п. «г» ст. 7 цього Закону амністія не застосовується до осіб до яких застосовувалося звільнення від покарання з випробуванням (ст. 75 КК) і які під час іспитового строку вчинили тільки умисний злочин [267] www.nau.kieu.ua № 11-304, 13.07.2006, Ухвала, Спеціалізовані суди. .

Ми не можемо погодитися з таким рішенням апеляційного суду. Після засудження Н. 27.08.2003 р. за вчинення першого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК, Закон України «Про амністію» від 11 липня 2003 р. не міг бути до нього застосований, оскільки згідно з п. «і» ст. 7 цього Закону, амністія не застосовується до осіб яких притягнуто до кримінальної відповідальності за вимагання при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 189 КК). Незалежного від того, вчиняв або не вчиняв Н. під час іспитового строку злочин у формі умислу або необережності, Закон України «Про амністію» від 31 травня 2005 р. також не може бути до нього застосований, оскільки останньому було призначено покарання по сукупності вироків (ст. 71 КК) і згідно з п. «і» ст. 7 Закону України «Про амністію» від 31 травня 2005 р., амністія не застосовується до осіб яких засуджено за вимагання при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 189 КК). Таким чином, Н. безпідставно був звільнений від покарання апеляційним судом.

Варіант 3.Акт амністії набрав чинності після вчинення першого та нового злочину. При цьому дії закону про амністію поширюються як на перший так і на другий злочин. В цьому випадку призначається покарання за сукупністю вироків і застосовується амністія до особи, якщо відсутні безумовні причини не застосування акта амністії.

Приклад:Вироком місцевого суду від 12.08.1975 р. Х. був засуджений за злочин, передбачений ст. ст. 15-95 КК Кирг. РСР (замах на вбивство), який він вчинив 01.05.1975 р. – до 6 років позбавлення волі. За сукупністю вироків на підставі ст. 38 КК Кирг. РСР суд призначив тому 7 років позбавлення волі, оскільки 25.12.1974 р. Х. був засуджений за ст. 84 ч. 2 КК Кирг. РСР (крадіжка) до 1 року позбавлення волі умовно з випробуванням. Президія Верхового Суду Кирг. РСР застосувала до Х., як неповнолітнього Указ Президії Верховного Ради СРСР від 16 травня 1975 р. “Про амністію у зв’язку з Міжнародним роком жінки”, та виключила з вироку застосування ст. 38 КК Кирг. РСР. Пленум Верхового Суду Кирг. РСР скасував рішення Президії цього суду і вказав, що згідно з п. 7 цього Указу, амністія не поширюється на осіб які засудженні за вмисне вбивство. Між тим, враховуючи те, що Пленум того ж суду перекваліфікував дії Х зі ст. ст. 15-95 КК Кирг. РСР на ч. 1 ст. 101 КК Кирг. РСР (умисне тяжке тілесне ушкодження), а також те, що не один із вчинених злочинів Х. не входить в перелік злочинів, передбачених ст. 7 Указу Президії Верховного Ради СРСР від 16 травня 1975 р. “Про амністію у зв’язку з Міжнародним роком жінки”, Пленум призначив Х. остаточне покарання за сукупністю вироків у виді 5 років позбавлення волі і на підставі ст. 3 цього Указу звільнив Х. від покарання [268] Судебная практика к Уголовному кодексу Российской Федерации, с. 341-344. .