В. Білоконев - Застосування амністії в Україні (судова практика). Науково-методичний посібник

Чітко розмежовує звільнення від потенційної та реальноїкримінальної відповідальності і чинний КК України на підставі Законів України про амністію. Так, в ч. 1 ст. 44 КК розділу ІХ Загальної частини КК “Звільнення від кримінальної відповідальності”, передбачено, що особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі Закону України про амністію, тобто, в даному випадку особа звільняється від потенційноїкримінальної відповідальності. Між тим, згідно із ч. 2 ст. 86 КК розділу ХІІ той же частини КК “Звільнення від покарання та його відбування” Законом про амністію особи, які вчинили злочин, можуть бути повністю або частково звільнені безпосередньо від покарання. В цьому випадку кримінальне законодавство передбачає можливість звільнення особи від реальноїкримінальної відповідальності на підставі Закону про амністію.

Однак, КК України не дає відповіді на запитання на яких підставах і умовах, особа, в результаті застосування до неї акта амністії, повинна бути звільнена від кримінальної відповідальності, а на яких підставах та умовах від кримінального покарання.

Немає відповідей на ці запитання і в ст. 6 КПК України, яка в цій частині залишилася у старій редакції, не дивлячись на те, що в 1996 році був прийнятий Верховною Радою України Закон України “Про застосування амністії в Україні”, а в 2001 р. були внесені принципові зміни в кримінально-процесуальне законодавство України, щодо порядку звільнення осіб від кримінальної відповідальності. Більш того, вимоги КПК України в цих питаннях суперечать вимогам Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р., Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. та Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р.

Таким чином, слід визнати, що питання, коли особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, а коли від кримінального покарання, викликало і викликає в судах великі труднощі. Тому не випадково, що за одні і теж обставини, одні місцеві суди звільняють осіб від кримінальної відповідальності, інші від покарання, а треті одночасно від кримінальної відповідальності та покарання. Немає єдиної судової практики по цим питанням і в апеляційному суді Запорізької області. Наведемо декілька прикладів з практики місцевих судів та апеляційного суду Запорізької області.

Приклад перший:постановою місцевого суду від 24.07.2007 р. К. був звільнений як від кримінальної відповідальності, так і від покаранняна підставі Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. [13] Архів Кам’янск-Дніпровського райсуду Запорізької області. – 2007. – справа № 180. .

Приклад другий:Вироком місцевого суду від 13.11.2007 р. П. був засуджений за ст. 366 ч. 1 КК і йому було призначено покаранняу вигляді штрафу в розмірі 510 грн., на підставі п.п. “б”, “г” ст. 1, 6 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. останній був звільнений від кримінальної відповідальності [14] Архів Ленінського райсуду м. Запоріжжя. – 2007. – справа № 660. .

Приклад третій:14.06.2007 р. місцевим судом Щ. був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., однак 16.07.2007 р. апеляційний суд Запорізької області погодився з апеляцією потерпілого та скасував рішення місцевого суду, зазначив, що згідно із вимогами ч. 2 ст. 6 КПК, якщо обставини застосування акту амністії виявляться в стадії судового розгляду, суд повинен доводити розгляд справи до кінця, а потім постановляти обвинувальний вирок із звільненням засудженого від покарання [15] Архів Бердянського міськрайсуду Запорізької області. – 2007. – справа № 65. .

Приклад четвертий:18.07.2007 р. районним судом Г. був також звільнений від кримінальної відповідальності на підставі Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. Прокурор з цим не погодився і просив скасувати цю постанову суду, оскільки вона суперечить вимогам ст. 6 КПК. 03.09.2007 р. ухвалою апеляційного суду Запорізької області у задоволені апеляції прокурору було відмовлено, оскільки вищевказаний Закон про амністію встановлює спеціальний порядок застосування амністії в порівнянні із ст. 6 КПК [16] Архів Заводського райсуду м. Запоріжжя. – 2007. – справа № 47. .

Тому не випадково, що в теорії кримінального права та в судовій практиці звертається увага суддів на ці питання. Так, в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності” відзначається, що звільнення особи від кримінальної відповідальності потрібно відмежовувати від звільнення засудженого від покарання та його відбування на підставі норм розд. ХІІ або статей 104, 105, 107 Загальної частини КК [17] Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 12 “Про практику застосування судами законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 2. – С. 13. . В.Т. Маляренко та А.А. Музика звертають увагу юристів на те, що “питання про розмежування “звільнення від кримінальної відповідальності” і “звільнення від покарання” кримінально-процесуальне законодавство наразі не вирішує, більш того – окремі його положення суперечать сучасному розумінню інституту кримінальної відповідальності. Так, відповідно до ч. 2 ст. 6 КПК, встановивши в стадії судового розгляду наявність акта амністії, який усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд доводить розгляд справи до кінця і постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від покарання, тобто йдеться про повне звільнення від покарання, включаючи основне й додаткове. Із наведеного випливає, що так само має вирішуватися питання і тоді, коли акт амністії видається після постановлення вироку, але до розгляду справи апеляційною інстанцією і звільнити засудженого у повному обсязі від покарання (основного і додаткового). Як бачимо, наведені положення не відповідають тим, що... передбачив Закон України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. (ст. 6). Для усунення цього протиріччя необхідно внести відповідні корективи до Кримінально-процесуального кодексу України [18] Маляренко В.Т., Музика А.А. Амністія та помилування в Україні : Навчальний посібник. – К. : Атіка, 2007, с. 22. .