В. Білоконев - Застосування амністії в Україні (судова практика). Науково-методичний посібник

Таким чином, остання стаття нормативного акту дозволяє застосувати другий раз амністію до осіб незалежно від форми вчинених ними злочинів, а п. “ж” ст. 7 цього ж Закону заперечує застосування другий раз амністії, якщо знову ці особи вчинили умисний злочин. (Слід відзначити, що в Законі України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. та Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р. законодавець ці вади попереднього Закону усунув).

Крім того, загальновизнано, що “погашення або зняття судимості, як завершальний етап реалізації кримінальної відповідальності, повинно означати повне і остаточне припинення всіх обмежень і позбавлень судимості. Погашена чи знята судимості особи не повинна породжувати правових наслідків, обмежень прав і свобод [6] Голіна В.В. Судимість: Монографія. – Харків: “Харків юрид.”, 2006, с. 98. . Виникає запитання, якщо згідно з п. «е» ст. 7 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р., п. “ж” ст. 7 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. та Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р., амністія не застосовується до осіб до яких протягом десяти років було застосовано амністію незалежно від зняття чи погашення судимостіта які знову вчинили умисний злочин, то на підставі якого інституту кримінального права для цих осіб наступають такі негативні правові наслідки? На нашу думку, відповіді на це запитання також немає.

б) Аналіз початку першого речення ст. 1 Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р. та статті 1 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р., Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. і Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р. дозволяє зробити висновок, що вони відрізняються один від одного за змістом.

Так, в ст. 1 Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р. вказано про те, що необхідно “звільнити від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних із позбавленням волі, осіб, засуджених за умисні злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років”...

В ст. 1 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. і Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. зазначено про те, що необхідно “звільнити від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних із позбавленням волі, осіб, засуджених за умисні злочини, за які законом передбачено покарання менш суворе ніж позбавлення волі на строк не більше п'яти років”, а в ст. 1 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р. вказано, що необхідно «звільнити від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних із позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України»…

Таким чином, якщо буквально тлумачити ст. 1 Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р., то амністію не можна було застосовувати щодо осіб, що вчинили злочини, за які КК передбачені наприклад, такі покарання як обмеження волі, арешт, штраф. Тобто, особи, які вчинили не настільки тяжкі злочини, виявляються позбавленими права на амністію. На ці вади Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р. звернув увагу адвокат С. Ткач [7] Ткач С. «Неправильная» амнистия: применение на практике // Юридическая практика. – 2003. – 7 октября. .

3) Порушення принципів гуманізму та справедливості.

В Законі України “Про амністію” від 31 травня 2005 р., Законі України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. та Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р., на наш погляд, порушено принцип справедливості, передбачений ч. 1 ст. 3 КК.

По перше, аналіз цих Законів свідчить про те, що особи, перелічені в ст. 1 вищевказаних нормативних актів, зокрема, вагітні жінки, особи, які мають неповнолітніх дітей, не можуть бути звільненні від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних із позбавленням волі, за злочини, вчинені по необережності, за які Законом передбачено покарання від 10 до 12 років позбавлення волі, оскільки згідно ст. 1 цих Законів вони можуть бути звільнені від покарання за аналогічні злочини, за які Законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Разом з тим, згідно з ст. 3 цих Законів звільняється від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, крім зазначених у ст. 1 вищевказаного Закону, засуджені за злочини, вчинені з необережності, за які законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше 12 років, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше половини призначеного строку основного покарання.