В. Білоконев - Застосування амністії в Україні (судова практика). Науково-методичний посібник

На наш погляд, з одного боку, п. “б” ст. 7 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. є зайвим, оскільки, якщо особа засуджена за вчинення тяжкого та особливо тяжкого умисного злочину і обвинувальний вирок набрав законної сили, то включення даного пункту в цей Закон немає ніякого сенсу, оскільки якщо амністія не може бути застосована до осіб які мають судимість за вчинення тяжкого або особливо тяжкого умисного злочину, то тим паче амністія не може бути застосована до осіб які мають дві і більше судимості за вчинення тяжких та особливо тяжких умисних злочинів.

З іншого боку, порушується принцип рівності та справедливості між особами, які засуджені за вчинення тяжкого та особливо тяжкого умисного злочину і між особами, які притягнуті до кримінальної відповідальності за вчинення цих злочинів, оскільки в першому випадку амністія не може бути застосована до осіб, а в другому може.

Наприклад, дві особи 19.01.2007 р. вчинили злочин передбачений ст. 186 ч. 2 КК (грабіж за попередньою змовою групою осіб). Перший був затриманий, а другий втік. Перша та друга особа були засуджені судами відповідно 7.05.2007 р. та 20.06.2007 р. з застосуванням ст. 69 КК до 4 років обмеження волі. Аналіз Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. свідчить про те, що дії цього Закону не можуть бути поширювані на першу особу (п. “б” ст. 7 Закону ), а другій особі – невідбута частина покарання буде скорочена на 1/3 (п. “а” ст. 5 Закону), оскільки на момент набрання чинності 9.06.2007 р. останній був не засудженим, а тільки притягався до кримінальної відповідальності. З цього прикладу можна зробити парадоксальний висновок для злочинців, якщо хочеш щоб Закон України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. поширювався на твої дії – переховуйся скільки можеш від правоохоронних органів.

По друге,порівняльний аналіз ст. 10 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. з ст. 10 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р. [3] Закон України “Про амністію” // Урядовий кур'єр. – 2008. – 26 грудня. , Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. [4] Закон України “Про амністію” // Голос України. – 2005. – 23 червня. та ст. 11 Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р. [5] Закон України “Про амністію” // Урядовий кур'єр. – 2003. – 12 серпня. дозволяє зробити висновок про те, що в цих статтях розглядаються питання застосування або незастосування амністії щодо осіб які відбувають покарання. Так, в ч. 1 ст. 10 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р., Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. та ч. 1 ст. 11 Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р. зазначено, що рішення про застосування або незастосування амністії приймається судом щодо кожної особи індивідуально на підставі ретельної перевірки матеріалів справита відомостей про поведінку засудженого за час відбування покарання.

Законодавець між словами індивідуальнота ретельною перевіркою матеріалів справивстановив нову частину 2 ст. 10 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. про застосування або незастосування амністії щодо осіб кримінальні справи чи матеріали про злочин яких перебувають у провадженні органів дізнання та досудового слідства.

На нашу думку, це було зроблено невдало, оскільки зміст цих статей торкається підстав та умов застосування або незастосування амністії щодо засуджених які відбувають покарання. Підстави та умови застосування або незастосування амністії щодо осіб, кримінальні справи чи матеріали про злочин яких перебувають у провадженні органів дізнання та досудового слідства принципово відрізняються від перших, оскільки, по перше, кримінальна справа чи матеріали злочину не можуть бути направлені органами дізнання або досудового слідства в суд, поки обвинувачений не дасть згоду про застосування щодо нього акту амністії, по друге, згідно з ст. 6 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. амністія в останньому випадку торкається не всіх осіб, а тільки тих які підпадають під дію статті 1 цього Закону, а по третє, згідно з ст. 6 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. ці особи звільнюються від кримінальної відповідальності, в той час як засудженні які відбувають покарання, звільняються від невідбутої частини покарання або їм скорочується невідбута частина покарання.

2) Інші вади законів про амністію.

а) В Законі України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. також є статті, які суперечать одна одній, в частості, між п. “ж” ст. 7 цього Закону та ст. 13 того ж нормативного акту. Так, згідно з п. “ж” ст. 7 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. амністія не застосовується до осіб до яких протягом 1995 – 2005 р.р. було застосовано амністію або помилування незалежно від зняття чи погашення судимості та які вчинили умисний злочин. Між тим, згідно з ст. 13 цього Закону, до осіб, яким строк покарання було скорочено в порядку амністії чи помилування, амністія застосовується виходячи із строку покарання, встановленого відповідно до цих актів.