В. Білоконев - Застосування амністії в Україні (судова практика). Науково-методичний посібник

-за погрозу заподіяння шкоди здоров'ю, або знищення або пошкодження майна народному депутату України, вчинене у зв'язку з їх державною чи громадською діяльністю (злочин середньої тяжкості – ч. 1 ст. 346 КК) амністія не може бути застосована, однак, до осіб, які вчинили умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження громадянинові, який виконує громадський обов'язок, у зв'язку із громадською діяльністю (ч. 3 ст. 350 КК), умисне знищення майна вчинене шляхом підпалу, що належить:

а) працівникові правоохоронного органу, у зв'язку із виконанням цим працівником службових обов'язків (ч. 2 ст. 347 КК);

б) громадянинові, який виконує громадський обов'язок, у зв'язку із громадською діяльністю (ч. 2 ст. 352 КК);

в) судді, у зв'язку із його діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя (ч. 2 ст. 378 КК), амністія може бути застосована, не дивлячись на те, що всі вищезгадані злочини віднесені до категорії особливо тяжких – амністія може бути застосована.

Коментар в цьому випадку зайвий.

Також трудно чим то пояснити те, чому за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження (ч. 2 ст. 286 КК) амністія не може бути застосована, однак, до осіб, які вчинили умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження громадянинові (ч. 1 ст. 121 КК), або вбивство, вчинене через необережність (ч. 1 ст. 119 КК), чи вбивство або замах на вбивство представника іноземної держави або іншої особи, яка має міжнародний захист, з метою впливу на характер їхньої діяльності бо на діяльність держав чи організацій, які вони представляють, або з метою провокації війни чи міжнародних ускладнень (ст. 443 КК) – амністія може бути застосована;

Не відповідає принципу справедливості також і можливість застосування амністії до військовослужбовців, які розбійним шляхом заволоділи зброєю (особливо тяжкий злочин – ч. 3 ст. 410 КК), а в той же час, згідно з п. “з” ст. 7 вищевказаного Закону, амністія не може бути застосована ні до осіб, які вчинили розбій (ст. 187 КК), ні до осіб, які викрали зброю (ст. 262 КК).

І зовсім незрозумілим є рішення законодавця про можливість застосування амністії до осіб, які наприклад, заподіяли судді умисне тяжке тілесне ушкодження, у зв'язку із його діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя (особливо тяжкий злочин – ч. 3 ст. 377 КК), а в той же час амністія не може бути застосована до осіб, які наприклад, заподіяли судді побої у зв'язку з його вищевказаною діяльністю (ч. 2 ст. 377 КК).

О низькій якості останнього акту про амністію свідчить також і той факт, що згідно з п. «з» ст. 7 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р. амністія не застосовується до осіб яких притягнуто до кримінальній відповідальності чи засуджено за злочин, передбачений частиною третьою статті 420 КК України 2001 р., але амністію до цієї частини статті Кримінального кодексу України не можливо застосувати, оскільки, по перше, згідно з Законом України № 270-VІ від 15 квітня 2008 року [8] Закон України № 270 – VІ від 15 квітня 2008 року // Урядовий кур'єр. – 2008. – 7 травня. ст. 420 КК передбачає в теперішній час тільки дві частини, а по друге, злочин, передбачений ч. 3 ст. 420 КК не можливо було ніяк вчинити, так як ця кримінально-правова норма передбачала кримінальну відповідальність військовослужбовців за порушення статутних правил несення бойового чергування в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, але таких умов, з 1.09.2001 р. не було на Україні.

Тому ми повністю згодні із Т.І. Присяжнюк в той частині, що законодавець при ухваленні закону про амністію фактично чинить на власний розсуд щодо осіб, які вчинили злочини і визнані винними в судовому порядку, це свідчить також про певне порушення принципу розподілу влади [9] Присяжнюк Т.І. Проблеми застосування амністії в Україні // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – № 9. – С. 40-41. .

Перед тим, як почати розглядати по суті питання відмежування звільнення особи від кримінальної відповідальності від звільнення від покарання, потрібно спочатку розглянути загальне питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, оскільки загальновідомо, хто береться за рішення другорядних питань, той свідомо або несвідомо буде натикатися на це загальне питання.

На нашу думку, за останній час в Україні найбільш повні та аргументовані питання звільнення осіб від кримінальної відповідальності були розглянуті Ю.В. Бауліним в монографії “Звільнення від кримінальної відповідальності” [10] 10. Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності. – К. : Атіка, 2004. – 296 с. . З точки зору Ю.В. Бауліна “кримінальна відповідальність – це передбачені КК вид та міра обмеження прав і свобод злочинця, що індивідуалізується судом та здійснюється спеціальними органами держави, яка поєднує в собі два види кримінальної відповідальності – потенційну і реальну. Потенційна кримінальна відповідальність– це загроза, яка існує в санкції кримінально-правової норми і яка може бути реалізована в майбутньому до конкретної особи, яка вчинить злочин... Реальною ж кримінальна відповідальністьстає для цієї особи з моменту набрання законної сили вироком суду, яким вона визнана злочинцем, і їй, як правило, призначено певне покарання [11] Та же, с. 35. . В результаті досліджень Ю.В. Баулін приходить до наступних висновків про те, що КК під звільненням від кримінальної відповідальності розуміє звільнення лише від майбутньої потенційної відповідальності. Звільнення від реальної потенційної відповідальності... за КК, по суті є звільнення від призначеного покарання або звільнення від відбування призначеного покарання, або звільнення від подальшого відбування покарання чи дострокове зняття судимості. Таким чином, звільнення від кримінальної відповідальності – це передбачена законом відмова держави від застосування до особи, яка вчинила злочин, обмежень її певних прав і свобод, визначених КК України [12] Та же, с. 58. .