В. Білоконев - Застосування амністії в Україні (судова практика). Науково-методичний посібник

І останнє, про актуальність питання про відмежування звільнення особи від кримінальної відповідальності та від покарання в нинішній час свідчить законопроект, запропонований Верховним Судом України в якому пропонується відмовитися від застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності на підставі закону України про амністію, залишивши можливість такого звільнення лише від покарання після судового розгляду кримінальної справи [25] Насадюк О. Обхідний маневр від ВСУ // Судовий випуск. Юридична практика. – 2008. – 27 травня. – С. 5. .

Перед тим, як розглядати правові підстави та умови звільнення осіб від кримінальної відповідальності чи від покарання на підставі законів про амністію, слід зазначити, що стосовно доцільності існування амністії як правового явища серед юристів існують різні точки зору. В Україні по цьому питанню протилежних точок зору придержуються Т.І. Присяжнюк та Ю.В. Баулін. Перша виходить з того, що прийняття акту амністії “є порушення принципу рівності громадян перед Законом, оскільки диференціація визначених у КК і Законах про амністію підходів до звільнення осіб від кримінальної відповідальності є необґрунтованим” [26] Присяжнюк Т.І. Проблеми застосування амністії в Україні // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – № 9. – С. 40. . На думку останнього, “амністія.... має на меті не тільки звільнення певної кількості осіб від кримінальної відповідальності, а й демонстрацію державою реалізації принципу гуманізму економії кримінально-правових заходів протидії злочинності тощо” [27] Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності, с. 172. .

У зв’язку з цим важко не погодитися з О. Литвак та О. Палійчук у тому, що перш, ніж визначати позитивне чи негативне ставлення до інституту амністії, необхідно його проаналізувати в розрізі вивчення причин та умов злочинності, особи амністованого, запобігання вчиненню нових злочинів особами, звільненими на підставі акта про амністію, а також у контексті соціальної адаптації амністованих. Лише врахувавши всю сукупність наведених вище характеристик та визначивши якісний вплив інституту амністії на все українське суспільство, можна вести мову про позитивні або негативні фактори існування такої особливої процедури звільнення від кримінального покарання, як на підставі акта про амністію [28] Литвак О., Палійчук О. Кримінопенологічний аналіз амністії та помилування // Право України. – 2008. – № 4. – С. 92. .

Між тим, на наш погляд, ця дискусія відносно доцільності існування інституту амністії носить для суддів більш теоретичний чим практичний характер, оскільки згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України “Про застосування амністії в Україні” амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України стосовно певної категорії осіб (ч. 1 ст. 86 КК).

Юридичними підставами звільнення особи від кримінальної відповідальності чи покарання є:

а) конкретний закон про амністію стосовно певної категорії осіб, оскільки “законодавець не знає, до кого персонально буде застосована амністія. Тому безпосередньо акт про амністію не звільняє від кримінальної відповідальності чи покарання осіб, які можуть бути амністовані, він є лише підставою реалізації приписів акта амністії, який поширюється на індивідуально невизначений круг осіб” [29] Маляренко В.Т., Музика А.А. Амністія та помилування в Україні : Навчальний посібник. – К. : Атіка, 2007, с. 16; Курс уголовного права. Общая часть. Том 2: Учение о наказании. – М.: Изд-во ЗЕРЦАЛО, 1999, с. 274. ;

б) рішення суду щодо кожної особи особисто.

Серед правових підстав, звільнення особи від кримінальної відповідальності чи покарання ч. 1 ст. 44 КК та ч. 1 ст. 74 КК передбачають закон України про амністію. Цей закон є правовою підставою для застосування амністії стосовно певної категорії осіб. Аналіз останніх законів України про амністію свідчить про те, що немає хоча би двох таких законів, де би повністю збігалися категорії осіб до яких, при одних і тих же умовах, могла бути застосована амністія.

Наприклад, згідно з Законом України “Про амністію” від 5 липня 2001 р. до осіб, на які поширювалися дії ст. ст. 1-2 цього Закону, відносилися інваліди першої чи другої групи, однак, починаючи з 2003 р. і по теперішній час, дії ст. ст. 1-2 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р., Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. та Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р., поширюється також і на інвалідів третьої групи.