В. Білоконев - Застосування амністії в Україні (судова практика). Науково-методичний посібник

Третя ознака злочину пов’язується як з видом злочину так і з видом покарання. Так, згідно з п. “а” ст. 4 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р., Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. підлягають звільненню від покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовці засуджені за злочини невеликої та середньої тяжкості.

Обов’язково вчинений злочин пов’язується з певними умовами його скоєння.

1) Аналіз законів про амністію свідчить про те, що в деяких випадках амністія застосовується до тих осіб які вчинили вперше злочин. Так, згідно з п. «а» Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р. та п. “б” ст. 3 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, підлягають особи, крім зазначених у ст. 1 цього Закону, засуджені впершеза умисні злочини за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 8 років. При цьому звертаємо увагу суддів на те, що амністія може бути застосована до цих осіб, якщо вони раніше не вчиняли умисних злочинів або раніше вчинили умисний злочин, що втратив правове значення. Вчинення триваючого або продовжуваного злочину не може бути перепоною для застосування амністії.

Інше буквальне тлумачення цього Закону може привести до парадоксальних висновків про те, що до осіб, які раніше були судимі за умисні злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше 8 років, може бути застосована амністія на підставі ст. 3 цих Законів. На цій підставі не може бути застосована амністія до осіб, які раніше були судимі за умисні злочини, але судимість була погашена або знята згідно Закону, оскільки цю категорію осіб не можна віднести до засуджених вперше за умисні злочини.

Більш цікавою є ситуація вказана в п. “б” ст. 4 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р. та Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., згідно з яким підлягають звільненню від покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовці, яких засуджено вперше за тяжкі злочини. Аналіз цього пункту дозволяє зробити висновки про те, що обмеження по застосуванню п. “б” ст. 4 цих Законів не відносяться до військовослужбовців які раніше були судимі за злочини невеликої або середньої тяжкості. Однак, на нашу думку, амністія не може бути застосована і до військовослужбовців які раніше були судимі зо особливо тяжкі злочини, хоча про таке обмеження в Законі не вказано. Протилежна точка зору суперечила би принципу справедливості, оскільки засуджені раніше за більш тяжкий злочин мали перевагу на застосування щодо них амністії перед тими особами, які раніше були засуджені за менш тяжкий злочин.

2) Умови вчинення злочину сформульовані не тільки позитивно, а і негативно. Так, згідно до п. п. «в» і «є» Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р., п. п. “б” і “г” ст. 1 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. та з ст. 9 Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р. звільненню від покарання підлягають особи, які мають неповнолітніх дітей, або дітей інвалідів незалежно від їх віку, одного чи обох батьків, які досягли 70 – річного віку, або визнані інвалідами 1 групи, за умови, що ці злочини не посягають на життя, здоров’я, честь, гідність чи інші охоронювані законом права та інтереси цих дітей або батьків (ст. 7 цих Законів).

3) У законі про амністію, як правило, вказується лише на закінчені злочини, вчинені одноособово, на які поширюється дія цих законів, але відповідно до ч. 1 ст. 11, ст. 13, ст. 26, ст. ст. 32-34 передбаченими КК визнаються також незакінчені злочини; злочини, вчинені у співучасті, а також множинність злочинів. Всі вони можуть виступати елементом передумови звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі акта амністії [35] Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності, с. 175. . Таку ж точку зору займає і Верховний Суд України, який в п. 2 своєї постанови Пленуму від 23.12.2005 р. № 12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності”.... відзначив, що умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного умисного злочину, незалежно від того, закінчено його чи ні, вчинений він одноособово чи у співучасті [36] Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 12 “Про практику застосування судами законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 2. – С. 13. .