В. Білоконев - Застосування амністії в Україні (судова практика). Науково-методичний посібник

В четверте, заголовки статей 84 та 106 КК не відповідають змісту цих статей, оскільки зміст цих статей є ширшим від їх назв. Так, з назви ст. 84 КК “ Звільнення від покарання за хворобою” можна зробити висновок, що в ній мова йде про звільнення від покарання , але в ч. 2 цієї статі вказано, що особа, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування . З назви ст. 106 КК “ Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності” можна зробити висновок про те, що зокрема, неповнолітні можуть бути звільненні тільки від відбування покарання . Але аналіз змісту ч. 1 цієї статті в якій записано, що звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності до осіб, які вчинили злочин у віці до 18 років, застосовується відповідно до статей 49 та 80 цього Кодексу з урахуванням положень, передбачених цією статтею, викликає сумнів, оскільки в ч. 5 ст. 74 КК вказано, що особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу. Отже з змісту ст. 106 КК виходить, що неповнолітні особи можуть бути звільненні тільки від відбування покарання , в той час як повнолітні особи в цих випадках можуть бути звільненні від покарання , що на наш погляд ставить їх необґрунтовано в більш вигідне становище в порівнянні з неповнолітніми.

В зв’язку з цим, ми згодні з С.І. Зельдовим, який відзначав, що до останнього часу змішують два самостійних по своїй суті поняття: “звільнення від покарання” та “звільнення від відбування покарання”. Перше ширше другого. Звільнення від покарання не означає звільнення від кримінальної відповідальності (хоча є випадки змішування і цих різнорідних понять), а є одною із форм реалізації цієї відповідальності. Звільнення ж від відбування покарання – це часткове або повне (під умовою) звільнення засудженого від певних позбавлень або обмежень прав, які є змістом призначеного покарання (однак, без заміни його другим видом), з збереженням судимості. Однак, як в проекті Основ кримінального законодавства, робочих проектах союзних республік, так і в доктринальному проекті Основ кримінально-виконавчого законодавства змішування цих дефініцій до кінця не усунуте [145] Зельдов С.И. Нормы об освобождении от отбывания наказания и его замене в уголовном и уголовно-исполнительном законодательстве // Актуальные проблемы формирования правового государства. Краткие тезисы докладов и научных сообщений республиканской научной конференции. 24-26 октября 1990 г. Харьков: Юрид. Институт, 1990, с. 215-216. .

Тому не випадково, що суди, застосовуючи акти амністії, в одній і тій же ситуації звільняють осіб, як від покарання, так і від відбування покарання. Приведемо тільки декілька прикладів із судової практики.

Приклад перший:Вироком обласного суду від 08.07.1999 р. неповнолітнього М. було засуджено за ч. 3 ст. 140 КК 1960 р. на 3 роки позбавлення волі. Згідно ст. 46-1 КК суд застосував щодо М. відстрочку виконання вироку. На підставі п. “а” ст. 1 Закону України “Про амністію” від 24.07.1998 р. від відбування покарання його було звільнено . Верховний Суд України скасував вирок і відзначив, що згідно ст. 1 цього Закону звільняються від покарання у вигляді позбавлення волі неповнолітні, засуджені за злочини, що є не тяжкими. Стаття 2 цього Закону передбачає можливість звільнення від відбування покарання тих неповнолітніх, які, хоч і засуджені за вчинення тяжких злочинів до позбавлення волі, але на день набрання чинності Законом відбули не менше половини призначеного строку покарання. Із матеріалів справи вбачається, що М. засуджено за злочин, якій згідно зі ст. 7-1 КК 1960 р. належить до категорії тяжких. При цьому ні під час попереднього слідства, ні в ході судового розгляду справи, він під вартою не перебував отже ніякої частини призначеного покарання не відбував. Таким чином, суд звільнив М. від призначеного йому покарання за п. “а ст. 1 Закону України “Про амністію” від 24.07.1998 р. необґрунтовано [146] Право України. – 2001. – № 1. – С. 141. .

Приклад другий:Вироком районного суду від 19.09.2006 р. К. було засуджено за ч. 1 ст. 286 КК на 3 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки. На підставі ст. 75 КК суд звільнив його від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком 1 рік, а на підставі п. “г” ст. 1 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. звільнив від відбування покарання . Ухвалою апеляційного суду від 20.12.2005 р. вирок залишено без зміни [147] www.nau.kieu.ua № 5-5004км06, 19.09.2006, Ухвала, Верховний Суд України. .