В. Білоконев - Застосування амністії в Україні (судова практика). Науково-методичний посібник

До другої групи осіб відносяться жінки та військовослужбовці, які відбувають покарання в дисциплінарному батальйоні. Так, жінки підлягають звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, за які законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше 10 років, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше половини призначеного строку основного покарання (п. “в” ст. 3 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р., Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р.). На таких пільгових умовах за такий вид злочину можуть бути звільнені від покарання тільки особи із першої групи (ст. 2 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р., Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р.). Військовослужбовці, які відбувають покарання в дисциплінарному батальйоні підлягають звільненню від покарання за злочини невеликої та середньої тяжкості, без урахування строку відбуття призначеного їм покарання (п. “а” ст. 4 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р., Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р.), а також за тяжкі злочини, за які вони засуджені вперше, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше половини призначеного строку основного покарання (п. “б” ст. 4 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р., Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р.).

До третьої групи відносяться інша група осіб, крім зазначених в першій та другій групі. Слід відзначити, що на цю групу осіб менш за всіх розповсюджуються дія законів про амністію. Між тим (про це ми вже раніше відзначали) ця група осіб має парадоксальну перевагу в деяких випадках перед першою групою осіб на підставі Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р., Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. та Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. при звільнені від покарання за злочини, вчинені з необережності, за які законом передбачено покарання більше 10 років але менше 12 років позбавлення волі. Так, згідно з п. «г» ст. 3 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р., п. “а” ст. 3 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. та Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р., особи, крім зазначених у ст. 1 цих Законів, підлягають звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, засуджених за злочини, вчинені з необережності, за які законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше дванадцяти років. Особи, які ж зазначені у статті 1 цих Законів – можуть бути звільнені від цих видів покарань, засуджених за злочини, вчинені з необережності, за які законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше десять років...

Наприклад.В 2001 р. за ст. 414 ч. 3 КК (санкція кримінально-правової норми – покарання від 3 до 12 років позбавлення волі) було засуджено двох військовослужбовців, один з яких є учасником бойових дій, за порушення правил поводження з боєприпасами, що спричинило тяжкі наслідки, кожного до десяти років позбавлення волі. Так, згідно з п. “г” ст. 3 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р. “звичайний” військовослужбовець буде звільнений від подальшого відбування покарання, оскільки на день набрання чинності цим Законом він відбув не менше половини призначеного строку основного покарання. Для того, щоб звільнитися від подальшого відбування покарання військовослужбовцю – учаснику бойових дій, треба приховати, що він є учасником бойових дій, так як дії ст. 3 цього Закону розповсюджуються тільки на осіб, крім зазначених у статті 1 цього Закону , де вказані у тому числі й учасники бойових дій.

На нашу думку, системний аналіз принципу гуманізму, положень Кримінального Кодексу України, Закону України “Про застосування амністії в Україні”, законів про амністію, дозволяє зробити висновок про те, що якщо амністія застосовується до всіх осіб, то вона безумовно поширюється і на пільгову (першу) групу осіб, вказаних в ст. 1 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р., Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. та Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р.

2) Крім того, особа на яку поширюється дія законів про амністію, не повинна відповідати ознакам тієї категорії осіб, на яких дія закону про амністію не поширюється. Так згідно з ст. 3 Закону України “Про застосування амністії в Україні” не допускається застосування амністії :