В. Білоконев - Застосування законодавства про погашення і зняття судимості (судова практика)

Дострокове зняття судимості щодо осіб, які до досягнення повноліття вчинили злочин невеликої або середньої тяжкості ст. 108 КК не передбачене, оскільки строк погашення судимості за вчинення неповнолітнім цих злочинів становить всього один рік.

Дострокове зняття судимості з цих осіб допускається при наявності таких умов:

а) вона повинна бути засуджена до позбавлення волі і відбути це покарання за тяжкий або особливо тяжкий злочин. При цьому В.В. Голіна обґрунтовано звертає увагу на такий парадокс, який може виникнути у випадках призначення неповнолітньому максимальних (чи наближених до них) строків покарання (наприклад 10–15 років) і при їх умовно-достроковому звільненні, невідбута частина покарання (ч. 3 п. п. 2 і 3 ст. 107 КК) дорівнює (чи майже дорівнює) або навіть перевищує строки погашення судимості (3 і 5 років), а раніше її закінчення ні погашення, ні дострокове зняття судимості відбутися не може. Оскільки строки погашення судимості збігаються з невідбутої частиною покарання, то з її закінченням спливає і строк погашення судимості і особа вважається такою, що не має судимості. Значить, частина засуджених неповнолітніх позбавляється можливості здійснити своє право на дострокове зняття судимості. Воно стає можливим, коли засуджений повністю відбуде призначений максимальний строк покарання [399];

б) спливло не менше половини строку погашення судимості, зазначеного в п. п. 3 і 4 ч. 2 ст. 108 КК;

в) така особа зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення.

При наявності цих умов суддя виносить мотивовану постанову про дострокове зняття судимості з дотриманням порядку, встановленого ст. 414 КПК.

У розділі ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» нового Кримінального кодексу України 2001 р. розглядаються питання зворотної дії кримінального закону, зокрема питання про погашення судимості осіб, які вчинили злочини до набрання чинності новим Кримінальним кодексом [401].

Згідно до ч.ч. 1–3 ст. 5 КК:

— закон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння або пом’якшує кримінальну відповідальність, або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість;

— закон про кримінальну відповідальність, який встановлює злочинність діяння або посилює кримінальну відповідальність, або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії;

— закон про кримінальну відповідальність, який частково пом’якшує відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково її посилює або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію в часі лише у тій частині, яка пом’якшує відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Що стосується законодавства про припинення судимості, як складової кримінальної відповідальності, то за новим КК 2001 р., у порівнянні з КК 1960 р., воно частково або посилює (ускладнює), або частково послаблює умови погашення судимості, у зв’язку з чим зворотну дію мають тільки ті його норми, що зрештою пом’якшують кримінальну відповідальність. Отже, окремі положення КК 1960 р. про погашення судимості можуть бути застосовані до осіб, які вчинили злочини до 1 вересня 2001 р. [402], якщо в якійсь частині КК 2001 р. частково посилює умови її погашення [403].

Ю.А. Пономаренко, який досліджував теоретичні та практичні проблеми зворотної дії кримінального закону в часі, зокрема відносно судимості, відзначав, що стосується пом’якшення таких заходів кримінальної відповідальності, як судимість…, то її пом’якшення мислиме двома шляхами. По-перше, — шляхом скорочення строків судимості; по-друге, шляхом зменшення тих право кримінально-правових обмежень, які становлять їх сутність [404].

Зменшення тривалості строків погашення судимості — це самий поширений випадок зворотної дії кримінального закону в часі, який стосується інституту судимості.

Розділ ІІ Прикінцевих та перехідних положень регулює питання, пов’язані зі звільненням окремих категорій осіб від покарання на підставі КК 2001 р., зворотну дію у часі окремих його статей, судовий порядок перегляду справ стосовно осіб, які були засуджені за статтями КК 1960 р., та закриття справ щодо осіб, котрі вчинили злочини до набрання чинності КК 2001 р. Ці питання розглядаються нами у зв’язку з умовами застосування законодавства про погашення у таких умовах осіб судимості [405].