В. Білоконев - Застосування законодавства про погашення і зняття судимості (судова практика)

4) Дострокове зняття судимості можливе також, при дотриманні порядку зняття судимості. Порядок розгляду судом клопотання про зняття судимості, передбачений ст. 414 КПК і відповідно до ч. 1 цього Кодексу клопотання про дострокове зняття судимості може бути подано як особою, яка відбула покарання, так і колективом, де той працює, в районний суд за місцем проживання особи, щодо якої порушено це клопотання. У разі надходження до суду клопотання про дострокове зняття судимості суддя повинен перевірити повноту одержаних матеріалів і наявність підстав для їх розгляду в судовому засіданні. За наявності достатніх підстав для їх розгляду в судовому засіданні суддя призначає цю справу до розгляду, а якщо подані матеріали не містять достатніх даних і підстав для розгляду цієї справи, суддя залишає клопотання без розгляду (п. 12 постанови Пленуму від 26 грудня 2003 р. № 16) [393]. Клопотання про зняття судимості розглядається за участю цієї особи, а у разі звернення з клопотанням колективу підприємства — за участю також їх представника. В розгляді цього клопотання бере участь прокурор. Неявка прокурора в судове засідання не зупиняє розгляду клопотання суддею (ч. ч. 2 та 3 ст. 414 КПК). Після розгляду клопотань суддя виносить постанову і копію її видає особі, щодо якої вирішено питання про дострокове зняття судимості. На постанову суду протягом семи діб з дня її оголошення прокурор та засуджений вправі подати апеляції (ч. ч. 4 та 5 ст. 414 КПК).

4) Типові помилки при достроковому знятті судимості.

В.В. Голіна вказує на такі типові судові помилки при достроковому знятті судимості:

— помилкове обчислення строків погашення судимості, що приводить до задоволення клопотань осіб про її зняття, хоча судимість вже погашена;

— винесення судами постанов про зняття судимості з осіб, судимість яких погашена, що і відмічається у самій постанові, але замість мотивованого рішення судді про залишення клопотання без розгляду, воно задовольняється;

— слабке обґрунтування у постановах виправлення особи;

— недодержання судами вимог законодавства про погашення і зняття судимості. Перш за все, спостерігається термінологічна — невиправдана практикою — розбіжність використання понять у законі і у постановах суду. Наприклад, вживаються замість доведення «виправлення особи» такі словосполучення як «твердо став на шлях виправлення і перевиховання», «твердо став на шлях виправлення», перше з яких є підставою для застосування законодавства про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким (ч. 3 ст. 82 КК), а друге — переведення засуджених до позбавлення волі в інші умови відбування покарання (ч. 1 ст. 101 КВК), але не зняття судимості, яке потребує інших показників поведінки особи;

— нерідко суди у мотивувальній частині постанови не посилаються на статті матеріального закону, а якщо і посилаються, то не указують їх частини, що дуже важливо для з’ясування правильності прийнятого судом рішення;

— припускаються суди помилки при застосуванні законодавства про апеляцію. В деяких постановах про зняття судимості суди визначають, що вона може бути оскаржена до апеляційного суду протягом 7 діб з дня її проголошення, інші — 15 діб або взагалі зазначають: постанова є остаточною і оскарженню не підлягає [394].

Верховний Суд України звертає увагу суддів на те, що КК 2001 р. містить як загальні норми про зняття та погашення судимості (статті 88–91 КК), так і положення про особливості застосування цього інституту до осіб, які вчинили злочини до досягнення ними вісімнадцятирічного віку (ст. 108 КК). У зв’язку з цим судам необхідно в кожному конкретному випадку з’ясувати, в якому віці особою було вчинено попередній злочин. Якщо особа раніше засуджувалася за злочин, вчинений у віці до 18 років, до неї мають застосовуватися положення не тільки статей 88–91 КК, а й статті 108 КК (п. 4 постанови Пленуму від 26 грудня 2003 р. № 16) [395].

Відповідно до вимог ст. ст. 88–91 КК початок і закінчення судимості (ст. 88 КК), погашення судимості при звільненні від відбування покарання на підставі ст. 104 КК (п. 1 ст. 89 КК), порядок обчислення строків її погашення (ст. 90 КК), перебіг строків погашення судимості при вчиненні засудженим нового злочину (ч. 3 ст. 90 КК) такий же для неповнолітніх злочинців як і для повнолітніх.