В. Білоконев - Застосування законодавства про погашення і зняття судимості (судова практика)

Однак, на наш погляд, це анулювання всіх кримінально-правових наслідків відноситься до майбутньої поведінки особи, і не може відноситься до минулої поведінки останнього, яка, зокрема може впливати і на розмір строку судимості, як би покарання було призначено за сукупністю злочинів, оскільки, як ми раніше відзначали, строк погашення судимості починає обчислюватися з дня відбуття остаточного покарання за сукупністю злочинів, яке може бути більшим за розміром, чим покарання призначене за одиничний злочин, а тому строк погашення в першому випадку почне обчислюватися пізніше. З нашої точки зору, в таких випадках необхідно застосовувати, запропонований В. Деміном, принцип проте, що «роз’єднаний розгляд кримінальних справ, які є сукупністю злочинів, не повинно як погіршувати, так і поліпшувати становище засудженого» [353].

Враховуючи вищевказане, пропонуємо в цій ситуації при обчислюванні строку погашення судимості за перший злочин, використовувати також і принцип «становище засудженого не може бути погіршеним із-за того, що не всі вчиненні ним злочини були своєчасно розкритті». Як ми вже відзначали, цей принцип означає, що закінчення строку погашення судимості при призначенні покарання за сукупністю злочинів, як на підставі ч. 1 ст. 70 КК, так і на підставі ч. 4 ст. 70 КК, не повинні між собою відрізнятися, насамперед для тих злочинів, за які особа була засуджена за попереднім вироком.

Як і у попередній ситуації, скористуємося прикладом В.В. Голіна, з незначною його поправкою. Так, 13.02.2002 р. особа була засуджена за крадіжку за ч. 1 ст. 185 КК до позбавлення волі на 2 роки та за хуліганство за ч. 4 ст. 296 КК до позбавлення волі на 3 роки. За сукупністю злочинів (ч. 1 ст. 70 КК) особі було остаточно призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі. Після фактичного відбуття цього покарання, — 13.02.2005 р., почали обчислюватися окремо строки погашення судимості: за перший злочин середньої тяжкості — 3 роки (п. 7 ч. 1 ст. 89 КК), який закінчується 13.02.2008 р.; за другий тяжкий — 6 років (п. 8 ч. 1 ст. 89 КК), який закінчується 13.02.2011 р.

Тепер розглянемо цей же приклад, при умові, що вчинене особою хуліганство, не було своєчасно розкрито органами досудового слідства. Так наприклад, 13.02.2002 р. та же особа була засуджена за крадіжку за ч. 1 ст. 185 КК до позбавлення волі на строк 2 роки. 13.02.2004 р., після відбуття за нього покарання, почав обчислюватися трирічний строк погашення судимості (п. 7 ч. 1 ст. 89 КК), який закінчився 13.02.2007 р. Рівно через рік, — 13.02.2008 р. набрав законної сили останній обвинувальний вирок, згідно з яким ця особа була засуджена за хуліганство за ч. 4 ст. 296 КК до позбавлення волі на 3 роки. За сукупністю злочинів (ч. 4 ст. 70 КК) особі було призначено остаточне покарання у виді 3 років позбавлення волі. У строк покарання було зараховано покарання (2 роки позбавлення волі) відбуте повністю за попереднім вироком. Після фактичного відбуття цього покарання, — 13.02.2009 р., почав обчислюватися тільки строк погашення судимості за хуліганство, оскільки строк погашення судимості за крадіжку вже «обчислювався» і в друге обчислюванні не підлягає.

Сутність принципу «становище засудженого не може бути погіршеним із-за того, що не всі вчиненні ним злочини були своєчасно розкритті» в даній ситуації полягає у тому, що загальний строк судимості за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК, як при призначені покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК, так і на підставі ч. 4 ст. 70 КК, однаковий і дорівнюється в обох випадках, — 6 рокам. При цьому звертаємо увагу на те, що ми розглядали приклад, коли, як за одиничний злочин, так і за сукупністю злочинів, призначався один і той же вид покарання.

Між тим, ситуація ускладнюється, коли за злочини, які входять до її сукупності, призначаються різні види покарання.

Наприклад, 13.02.2002 р. особа була засуджена за крадіжку за ч. 1 ст. 185 КК до обмеження волі на 2 роки та за хуліганство за ч. 4 ст. 296 КК до позбавлення волі на 3 роки. За сукупністю злочинів (ч. 1 ст. 70 КК) особі остаточно було призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі. Після фактичного відбуття цього покарання, — 13.02.2005 р., почали обчислюватися окремо строки погашення судимості, зокрема за перший злочин — 2 роки (п. 6 ч. 1 ст. 89 КК), який закінчується 13.02.2007 р.

Тепер розглянемо цей же приклад, при умові, що вчинене особою хуліганство, не було своєчасно розкрито органами досудового слідства. Так наприклад, 13.02.2002 р. та же особа була засуджена за крадіжку за ч. 1 ст. 185 КК до обмеження волі на строк 2 роки. 13.02.2004 р., після відбуття за нього покарання, почав обчислюватися дворічний строк погашення судимості (п. 6 ч. 1 ст. 89 КК), який закінчився 13.02.2006 р. Рівно через рік, — 13.02.2007 р. набрав законної сили останній обвинувальний вирок, згідно з яким ця особа була засуджена за хуліганство за ч. 4 ст. 296 КК до позбавлення волі на 3 роки. За сукупністю злочинів (ч. 4 ст. 70 КК) особі було призначено остаточне покарання у виді 3 років позбавлення волі. У строк покарання було зараховано покарання (1 рік позбавлення волі: 1 дню позбавлення волі відповідає 2 дня обмеження волі — ч. 1 ст. 72 КК) відбуте повністю за попереднім вироком. Після фактичного відбуття цього покарання, — 13.02.2009 р., почав обчислюватися тільки строк погашення судимості за хуліганство, оскільки строк погашення судимості вже «обчислювався» і знову обчислюванні не підлягає.