В. Білоконев - Застосування законодавства про погашення і зняття судимості (судова практика)

Б) Якщо засуджений при заміні невідбутої частини основного покарання більш м’яким покаранням, не був звільнений від додаткового покарання, то строк погашення судимості буде обчислюватись з дня відбуття додаткового покарання або більш м’якого покарання, оскільки у цьому варіанті не слід забувати про вимоги ч. 3 ст. 55 КК, так як від виду більш м’якого покарання буде залежати, з якого дня засуджений почне відбувати додаткове покарання. Наприклад, у разі заміни позбавлення волі — обмеженням волі, то строк додаткового покарання почне обчислюватись з моменту відбуття більш м’якого покарання, однак, якщо позбавлення волі буде замінено виправними роботами, то строк додаткового покарання почне обчислюватись одночасно (паралельно) з виправними роботами, і в залежності від того, який строк покарання є більшим, то по відбуттю останнього і почне обчислюватись строк погашення судимості.

5) Якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить злочин, перебіг строку погашення судимості переривається і обчислюється заново. У цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожний злочин після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за останній злочин (ч. 5 ст. 90 КК).

“Строк погашення судимості — це не тільки час, протягом якого особа після відбуття покарання (основного та додаткового) вважається такою, що має судимість, але й часовий період перевірки досягнення і закріплення цілей покарання. Тому поведінка особи під час перебігу строку погашення судимості з правової точки зору повинна бути бездоганною. Бездоганність поведінки під час спливу строку погашення судимості засвідчується його безперервністю, показником якої є не вчинення особою нового злочину” [322]. Тобто, єдиною вимогою, яку пред’являє кримінальний закон до поведінки особи в період судимості, - це не вчинення нового злочину.

Якщо ж особа, що відбула покарання за попередній злочин, але до закінчення строку погашення судимості знову вчинить злочин, то перебіг строку погашення судимості переривається і починає обчислюватися заново (з самого початку) після фактичного відбуття покарання за останній злочин. Суди в деяких випадках не розрізняють правові наслідки переривання строку погашення судимості (ч. 5 ст. 90 КК), а також коли перебіг строку давності зупиняється внаслідок ухилення від слідства або суду (ч. 2 ст. 49 КК). В останньому випадку перебіг строку давності відновлюється, тобто продовжує спливати з дня з’явлення особи із зізнанням або її затримання, а в першому випадку, строк погашення судимості обчислюється у повному розмірі заново після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за останній злочин. При цьому звертаємо увагу на те, що стан судимості особи за перший злочин як би «заморожуються» на період часу з дня вчинення останнього злочину і до дня коли засуджений фактично відбуде покарання (основне та додаткове) за останній злочин.

Приклад:Вироком обласного суду С. було засуджено за п. «и» ст. 102 КК РРФСР (умисне вбивство вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство), яке той вчинив 30.03.1964 р. Верховний Суд перекваліфікуючи дії С. з п. «и» ст. 102 КК на ст. 103 КК, відзначив, що після відбуття покарання С. за перше вбивство до вчинення другого вбивства пройшло 9 років 7 місяців. Від відбування покарання за хуліганство, вчинене останнім у 1956 р. С. був звільнений 29.11.1957 р. зі зняттям судимості, а тому судимість С. за перше вбивство погашена за давністю. Президія Верховного Суду, скасовуючи рішення вищестоящого суду, відзначила, що для погашення судимості ст. 57 КК РРФСР (ст. 55 КК 1960 р. — В.Б.) встановлює дві вимоги: 1) щоб сплили вказані у законі строки; 2) щоб особа, яка має судимість, не вчинила нового злочину. Із матеріалів справи вбачається, що С. був звільнений 13.11.1954 р. у зв’язку з відбуттям покарання за перше вбивство. В грудні 1956 р. він вчинив хуліганство, за що був засуджений в лютому 1957 р. і звільнений в листопаді цього року. Верховний Суд вважав, що після відбуття покарання за перше вбивство пройшло 9 років 7 місяців, оскільки сплив строку, який погашав судимість за вбивство, був припинений вчиненням хуліганства, а потім продовжився після відбуття покарання за хуліганство. Таке обчислення строку погашення судимості є помилковим, оскільки вчинення нового злочину перериває строк погашення судимості, а не зупиняє його.Таким чином, необхідний для погашення восьмирічний строк погашення судимості був перерваний вчиненням нового злочину, а тому строк давності погашення судимості не сплив, оскільки з дня відбуття покарання за хуліганство і до вчинення нового вбивства пройшло тільки 6 років 8 місяців [323].