В. Білоконев - Застосування законодавства про погашення і зняття судимості (судова практика)

Приклад перший:Вироком місцевого суду від 03.12.2008 р. Г., раніше судимого 10.06.2008 р. за ч. 3 ст. 185 КК на 3 роки позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК, — було засуджено за ч.3 ст. 185 КК на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК остаточно призначено К. покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі. Ухвалою апеляційного суду вирок змінено, зокрема, виключено посилання суду на рецидив злочинів, як на обтяжуючу покарання обставину. У касаційному поданні прокурор стверджує, що апеляційний суд безпідставно виключив обтяжуючу покарання Г. обставину — рецидив злочину. Верховний Суд України, відмовляючи прокурору, зокрема відзначив, що з матеріалів справи видно, що Г., передбачений ч. 3 ст. 185 КК злочин, за який його було засуджено вироком від 03.12.2008 р., вчинив під час іспитового строку при звільненні від відбування покарання за попереднім вироком від 10.06.2008 р., яким його було засуджено за ч. 3 ст. 185 КК. Тобто відповідно до ч. 1 ст. 32 КК він засуджений вироком від 03.12.2008 р. за ч. 3 ст. 185 КК й за такою кваліфікуючою ознакою цього злочину як повторність, що є видом рецидиву злочинів (ст. 34 КК). Згідно з роз’ясненнями, що містяться в 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», якщо якась із обставин, наведених у ч. 1 ст. 67 КК, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд при призначенні покарання не може ще раз урахувати її як обтяжуючу покарання обставину. З огляду на це апеляційний суд правильно виключив з вироку місцевого суду як обтяжуючу покарання Г. обставину рецидив злочинів, оскільки у виді повторності той є кваліфікуючою ознакою злочину, за який засуджено останнього [118] www. nau. kieu. ua № 5-3455км09, 06.10.2009, Ухвала, Верховний Суд України. .

Приклад другий:Вироком місцевого суду від 11.04.2006 р. М., раніше судимого 04.03.2002 р. за ч. 3 ст. 140 КК 1960 р. на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, 18.10.2003 р. звільненого на підставі акту про амністію, — було засуджено за ч. 3 ст. 185 КК, ч. 2 ст. 186 КК. На підставі ст. 70 КК остаточно призначено М. покарання у виді 6 років позбавлення волі. Верховний Суд України, змінюючи вирок суду, зокрема відзначив, що необхідно виключити із вироку посилання на обставину, що обтяжує покарання — рецидив злочину, у зв’язку з тим, що вона охоплюється поняттям повторності, а повторність є кваліфікуючою ознакою злочинів, за який М. засуджено, і тому, згідно ч. 4 ст. 67 КК, суд не може повторно враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує [119] www. nau. kieu. ua № 5-921км08, 17.04.2008, Ухвала, Верховний Суд України. .

Частина 4 ст. 67 КК встановлює пряму заборону «подвійного врахування» одних й тих самих (однойменних) обставин. Така заборона повною мірою стосується як повторності, так й рецидиву і зумовлена тим, що «… при іншому підході такі обставини враховувалися б судом двічі: і при кваліфікації злочину, і при призначенні за нього покарання», тоді як «закон, передбачаючи ці ознаки в диспозиції статті, враховує їх наявність шляхом встановлення певних меж караності в санкції» [120] Зінченко І.О., Тютюгін В.І. Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання: Монографія / За заг. ред. проф. Тютюгіна В.І. — Харків: “Фінн”, 2008. — С. 164; Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар за заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. — С. 234. .

Таку точку зору займає і Верховний Суд України, який у п.п. 2 та 4 постанови Пленуму № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», вказує, що судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання… за наявності рецидиву злочину, якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками…Якщо якась із обставин, наведених у ч. 1 ст. 67 КК, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд при призначенні покарання не може ще раз урахувати її як обтяжуючу покарання обставину [121] Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 2004. — № 12. — С. 266. .

Пізніше Верховний Суд України у п. 19 постанови Пленуму № 7 від 4 червня 2010 р. «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», уточнив свою позицію і відзначив, «якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом ч. 4 ст. 67 КК як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує» [122] Постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 4 червня 2010 р. «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» // Вісник Верховного Суду України. — 2010. — № 7. — С. 10. .