На наш погляд органи досудового слідства неправильно кваліфікували дії В. по ч. 1 ст. 309 КК, як незаконне придбання наркотичних засобів без мети збуту, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 90 КК, якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить злочин, перебіг строку погашення судимості переривається і обчислюється заново. У цих випадках строки погашення судимості обчислюється окремо за кожний злочин після фактичного відбуття покарання за останній злочин. На протязі трьох років з дня відбуття покарання — 25.05.2003 р. ця особа знову 25.04.2006 р. вчинила злочин, пов’язаний з незаконними діями з наркотичними засобами без мети збуту, а тому органи досудового слідства були повинні кваліфікувати дії В. по ч. 2 ст. 309 КК як «незаконне придбання наркотичних засобів без мети збуту, вчинене повторно».
Деякі процесуальні питання, які виникають при застосуванні повторності злочинів.
Якщо повторність злочину впливає на кваліфікацію в випадках, передбачених в окремих статтях Особливої частини КК як кваліфікуюча ознака (ст. 35 КК), але помилково не була інкримінована винній особі органами досудового слідства, суд не вправі по своїй ініціативі її застосовувати, як повторність злочину, оскільки це суперечить вимогам ст. 275 КПК.
Приклад:Вироком місцевого суду від 10.06.2006 р. Л., раніше неодноразово судимого, — було засуджено за ч. 1 ст. 185 КК на 2 роки позбавлення волі. У касаційному поданні прокурор просить вирок суду скасувати, оскільки дії Л. слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК, так як попередня судимість за крадіжку не погашена. Верховний Суд України, відмовляючи прокурору, зокрема відзначив, що суд першої інстанції правильно розглянув справу щодо Л. в межах пред’явленого йому обвинувачення за ч. 1 ст. 185 КК. Прокурор, який брав участь у розгляді справи, також підтримував обвинувачення та просив визнати Л. винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК [102] www. nau. kieu. ua № 5-3806км07, 14.02.2008, Ухвала, Верховний Суд України.
;
3) вчинення злочину повторно та рецидив злочинів враховується при призначенні покарання.
Так, у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», відзначено, що судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання…за наявності рецидиву злочину [103] Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 2004. — № 12. — С. 266.
. Як враховувати при призначенні покарання рецидив за кількістю судимостей (простий — створює дві судимості; складний — три і більше судимостей), або за ступенем суспільної небезпечності (пенітенціарний — вчинення особою нового злочину, відбуваючим чи відбувшим покарання у вигляді позбавлення волі; загальний — вчинення різнорідних злочинів у порівнянні з тим, за яке той раніше був засудженим; спеціальним — вчинення тотожних або однорідних злочинів у порівнянні з тим, за яке той раніше був засудженим) Пленум Верховного Суду України конкретно не вказує [104] Слід відзначити, що в КК 1960 року рецидив злочину ураховувався при призначенні покарання, наприклад, за вчинення крадіжки особливо небезпечним рецидивістом передбачалась кримінальна відповідальність не по ч. 1 ст. 81 КК 1960 р., а по ч. 4 ст. 81 КК 1960 р.
.
Що стосується врахування повторності при призначенні покарання винним особам, то Верховний Суд України у п. 21 постанови Пленуму № 7 від 4 червня 2010 р. «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», зокрема відзначив, що «розділом ХІ Загальної частини КК не передбачено порядок та особливості призначення покарання при повторності злочинів, однак суди за наявності даної форми множинності злочинів мають врахувати відповідні положення статей 65–72 цього Кодексу. Якщо за вчинені злочини особу не було засуджено і вони, крім повторності, утворюють ще й сукупність злочинів, призначення покарання за ці злочини має здійснюватись за правилами, передбаченими статтями 70 та 72 КК» [105] Постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 4 червня 2010 р. «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» // Вісник Верховного Суду України. — 2010. — № 7. — С. 10.
.
Читать дальше