В. Білоконев - Застосування законодавства про погашення і зняття судимості (судова практика)

— звільнення осіб від покарання, яких було звільнено від відбування покарання із випробуванням (п. «в» ст. 8 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р., п. “б” ст. 8 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. та ст. 9 Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р.).

Приклад перший:Вироком місцевого суду від 14.02.2006 р. Т. було засуджено за ч. 2 ст. 309 КК на 2 роки позбавлення волі. Т. раніше був судимий 23.04.2005 р. за ст. 309 ч. 2 КК і на підставі ст. 71 КК до цього покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком й остаточно призначено йому 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК Т. звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік. Постановою місцевого суду від 15.07.2005 р. на підставі ст. 1 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р., Т. було звільнено від покарання. В апеляційному порядку справа не переглядалася. Із матеріалів справи вбачається, що Т. вчинив останній злочин в жовтні 2005 р. Верховний Суд України, змінюючи рішення місцевого суду, вказав, оскільки Т. був звільнений від покарання на підставі акту про амністію, він визнається таким, що відбув покарання, тому суд не мав права призначати Т. покарання за правилами, передбаченими ст. 71 КК. За таких обставин дії засудженого підлягають перекваліфікації з ч. 2 ст. 309 на ч. 1 ст. 309 КК. Крім того, підлягає виключенню із вступної частини вироку посилання на попередню судимість [75] www. nau. kieu. ua № 5-2304км07, 19.06.2007, Ухвала, Верховний Суд України. .

Приклад другий:Вироком місцевого суду від 05.02.2004 р. П. було засуджено за ч. 2 ст. 309 КК на 3 роки позбавлення волі. П. раніше був судимий 12.06.2003 р. за ст. ст. 309 ч. 1, 317 ч. 1 КК і на підставі ст. ст. 70, 75 КК йому остаточно було призначене покарання у виді 3 років позбавлення волі і звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки. Постановою місцевого суду від 10.09.2003 р. на підставі п. “б” ст. 1 Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р., П. було звільнено від покарання. В апеляційному порядку справа не переглядалася. Із матеріалів справи вбачається, що П. вчинив останній злочин 01.09.2003 р. Верховний Суд України, змінюючи рішення місцевого суду, вказав, що суд неправильно кваліфікував дії засудженого за ч. 2 ст. 309 КК, оскільки суд звільнив П. від покарання на підставі Закону України “Про амністію”, то відповідно до ч. 3 ст. 88 КК він є особою, яка не має судимості, тому кваліфікація його дій судом за ознакою повторності є неправильною [76] Рішення Верховного Суду України. — 2005. — № 1. — С. 92–93. .

(За ради об’єктивності слід визнати, що кваліфікація дій П. за ст. 309 ч. 2 КК (за ознакою повторності) фактично є правильною, оскільки П. 01.09.2003 р. вчинив умисний злочин під час іспитового строку, а тому відповідно до п. “г” ст. 7 Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р., амністія не могла бути до нього застосована постановою суду від 10.09.2003 року).

Такою судова практика була і під час дії Кримінального кодексу України 1960 р.

Приклад:Вироком обласного суду від 05.10.1998 р. В., раніше судимого 1312.1994 р. за ч. 2 ст. 140 КК на 3 роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку, — було засуджено за ч. 3 ст. 193 КК на 1 рік позбавлення волі, за ч. 2 ст. 142 КК на 8 років позбавлення волі, за п.п. «г», «ж», ст. 93 КК на 9 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 42 КК призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років 6 місяців і на підставі ст. 43 КК остаточно призначено покарання у виді 10 років позбавлення волі. Верховний Суд України, задовольняючи подання прокурора, зокрема відзначив, що суд, вказуючи, що злочини В. вчинив під час відстрочки виконання попереднього вироку, і, призначаючи йому покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 43 КК, не врахував, що постановою районного суду від 07.08.1995 р. В. було звільнено від покарання, призначеного вироком суду від 13.12.1994 р., на підставі п. «а» ст. 3 Указу Президента України «Про амністію з нагоди 50-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні» від 19.04.1995 р., а також те, що зазначена судимість відповідно до ст. 55 КК погашена [77] www. nau. kieu. ua № 5-20п07, 27.04.2007, Ухвала, Верховний Суд України. .

В судовій практиці виникали питання, чи однаково погашається судимість у осіб, якщо вони в таких випадках звільняється від призначеного покарання не на підставі акта про амністію, а на підставі ч. 1 ст. 78 КК, тобто після закінчення іспитового строку?