В. Білоконев - Застосування законодавства про погашення і зняття судимості (судова практика)

До речі у разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, початок строку покарання у вироку суду не вказується, оскільки згідно вимог ст. 335 КПК він вказується тільки тим засудженим, яким реально призначено покарання. Виникає питання, а з якого часу буде виникати реальна відповідальність у осіб звільнених від відбування покарання, якщо початковим моментом реальної відповідальності слід вважати день взяття особи під варту? А з якого часу буде виникати реальна відповідальність у осіб, до яких зовсім не застосовувалось взяття під варту?

З іншого боку, як стверджує Ю.В. Баулін день набуття законної сили обвинувальним вироком є межею, що розділяє звільнення від (потенційної) кримінальної відповідальності і звільнення від покарання (реальної відповідальності) [69] Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності. — К.: Атіка, 2004. — С. 60. . Виникає питання, якщо початковим моментом реальної відповідальності слід вважати день звернення обвинувального вироку до виконання, то як треба називати проміжок часу між днем набуття законної сили обвинувальним вироком та днем звернення цього вироку до виконання? Може правовим «вакуумом»?

При цьому звертаємо увагу суддів, що тривалість часу перебування особи під вартою ніяким чином на питання виникнення судимості не впливає, якщо засуджений звільняється від покарання на підставі акту про амністію, як особа, яка не відбувала покарання [70] Постановления Пленума Верховного Суда СССР (1924–1986 гг.). — М.: «Известия», 1987. — С. 495. .

Приклад:Вироком місцевого суду від 30.08.1977 р. С. був засуджений за ч. 2 ст. 144 КК РРФСР (ст. 140 ч. 2 КК УРСР 1960 р. — В.Б.). Вищестоящий суд перекваліфікував його дії на ч. 1 ст. 144 КК, оскільки судимість за попередній злочин у С. була погашена, так як той був звільнений від покарання на підставі акта про амністію, при цьому не мало значення тривалість знаходження С. під вартою за попередньою кримінальною справою [71] Бюллетень Верховного Суда РСФСР. — 1978. — № 5. — С. 14. .

В України дану точку зору підтримує В.О. Паневін, який відзначає, що “звільнену від покарання особу слід вважати такою, що не має судимості, навіть тоді, коли вона до постановлення вироку чи ухвали апеляційного суду перебувала під вартою” [72] Паневін В.О. Застосування законодавства про погашення і зняття судимості // Вісник Верховного Суду України. — 2004. — № 6. — С. 44. .

Раніше ми відзначали, що юридичними підставами звільнення від покарання на підставі закону про амністію є конкретний акт амністії та рішення суду щодо кожної особи індивідуально, а передумовами звільнення від покарання є чотири елемента, які:

— характеризують вчинений злочин;

— характеризують особу, яка вчинила цей злочин;

— відбуття цією особою певного строку основного покарання або тримання особи певного строку під вартою в порядку запобіжного заходу;

— наявність згоди особи на застосування щодо нього амністії [73] Білоконев В.М. Застосування амністії в Україні (судова практика). — Запоріжжя, 2009. — С. 55. .

Аналіз Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р., Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. та Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р. дозволяє зробити висновки про те, що в цих нормативних актах передбачені тільки звільнення від покарання або звільнення від невідбутої частини покарання.

1) Звільнення особи від покарання— тобто звільнення без будь-яких умов від призначеного судом покарання. Прикладом такого звільнення є:

— стаття 1 цих Законів, згідно з якою звільняються від інших покарань, не пов’язаних із позбавленням волі [74] До таких видів покарань слід віднести позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю (п. 3 ч. 1 ст. 89 КК), службове обмеження для військовослужбовців, а також, якщо останні відбували покарання на гауптвахті замість арешту (п. 4 ч. 1 ст. 89 КК). , особи, засудженні за умисні злочини, за які законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше п’яти років, та за злочини, вчинені із необережності, за які законом передбачено менш суворе покарання, ніж позбавлення волі на строк не більше десяти років, осіб зазначених в цій статті;

— п. “а” ст. 4 вищевказаних Законів, згідно із яким звільняються від покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйонові військовослужбовці, які були засуджені за злочини невеликої та середньої тяжкості;