В. Білоконев - Застосування законодавства про погашення і зняття судимості (судова практика)

Письменський Є.О. Інститут судимості в кримінальному праві України. — Дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук. — Луганськ, 2008. — С. 119.

Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності. — К.: Атака, 2004. — С. 28–29, 60.

Зінченко І.О., Тютюгін В.І. Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання: Монографія / За заг. ред. проф. Тютюгіна В.І. — Харків: “Фінн”, 2008. — С. 256–257.

Яценко С.С. Інститут кримінальної відповідальності в новому Кримінальному кодексі України та інших нормативно-правих актах: аспект узгодженості / Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матер. Між нар. наук-практ. конф. [Харків] 25–26 жовтня 2001 р. — К — Х: Юрінком інтер, 2002. — С. 43.

Голіна В.В. Судимість: Монографія. — Харків: “Харків юридичний”, 2006. — С. 180.

Зінченко І.О., Тютюгін В.І. Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання: Монографія / За заг. ред. проф. Тютюгіна В.І. — Харків: “Фінн”, 2008. — С. 257.

Заради об’єктивності слід відзначити, що В.І. Тютюгін одночасно звертає увагу на те, що як в законі, так і в юридичній літературі проголошення обвинувального вироку без призначення покарання традиційно називають звільненням від покарання і тому відносять до такого його виду, як звільнення від призначеного покарання. На наш погляд, таке рішення є не зовсім коректним, бо будь-яке звільнення від покарання (на відміну від звільнення від кримінальної відповідальності) припускає попереднє його призначення, тобто може здійснюватися лише після призначення покарання судом. Якщо ж проголошується обвинувальний вирок, але зазначене у відповідній санкції Особливої частини КК покарання цим вироком не призначається, то і звільняти від нього особу не можливо, бо воно їй взагалі ще не призначалось. У таких випадках складається ситуація, сутність якої полягає у тому, що суд не звільняє особу від покарання, яке призначено, а відмовляється від його призначення, тобто не призначає покарання, передбачене у відповідній санкції статті КК, і засуджує особу без призначення покарання. Саме так визначає сутність такої ситуації закон стосовно, наприклад, додаткового покарання в ч. 2 ст. 69 КК, де прямо зазначається, що суд не звільняє особу від додаткового покарання, а може не призначати таке додаткове покарання, що передбачене в санкції статті Особливої частини КК як обов’язкове (дивись: Зінченко І.О., Тютюгін В.І. Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання: Монографія / За заг. ред. проф. Тютюгіна В.І. — Харків: “Фінн”, 2008. — С. 257).

Тростюк З.А. Понятійний апарат Особливої частини Кримінального кодексу України. — К: Атіка, 2003. — С. 16.

Білоконев В.М. Призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків (судова практика). — Запоріжжя: Видавець Глазунов С.О., 2009. — С. 72.

Більш детально ці питання були розглянуті нами в науково-методичному посібнику (Див. Білоконев В.М. Застосування амністії в Україні (судова практика). — Запоріжжя, 2009. — С. 102–119).

В той же час, у ст. 152 КВК відзначено, що підставами звільнення від відбування покарання є, зокрема закон України про амністію.

Тростюк З.А. Понятійний апарат Особливої частини Кримінального кодексу України. — К.: Атака, 2003. — С. 16.

Не відповідність назви заголовку ст. 84 КК та її змісту приводить до висновків про те, що особи, які звільненні від покарання за тяжкою хворобою повинні вважатися судимими, не дивлячись на те, що вони були звільненні від покарання. Частину 3 ст. 88 КК слід тлумачити обмежено. Додатковим аргументом є і те, що у разі одужання зазначених у ч. 1 і 2 ст. 84 КК осіб, вони повинні бути направлені для відбування покарання, якщо не закінчилися строки давності або відсутні інші підстави для звільнення від покарання, що було б неможливим, якби особи не вважалися не судимими (Див.: Голіна В.В. Судимість: Монографія. — Харків: “Харків юридичний”, 2006. — С.183). На наш погляд, проблема не у тому, що ч. 3 ст. 88 КК треба тлумачити обмежено, а у тому, що у ст. 84 КК сплутанні підстави «звільнення осіб від покарання» з підставами «звільнення осіб від відбування покарання».

Зельдов С.И. Нормы об освобождении от отбывания наказания и его замене в уголовном и уголовно-исполнительном законодательстве // Актуальные проблемы формирования правового государства. Краткие тезисы докладов и научных сообщений республиканской конференции. 24–26 октября 1990 г. — Харьков: Юрид. институт, 1990. — С. 214–216.