В. Білоконев - Застосування законодавства про погашення і зняття судимості (судова практика)

в) не вчинення протягом цих строків нового середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Правило 18.Якщо особу було достроково звільнено від відбування покарання, то строк погашення судимості обчислюється з дня дострокового звільнення її від відбування основного та додаткового покарання (ч. 3 ст. 90 КК).

Ці правила розповсюджуються і на осіб, які були достроково звільненні від покарання. Однак, в деяких випадках, особа вважається такою що не має судимості навіть з моменту дострокового звільнення від покарання (п. 4 ч. 1 ст. 89 КК).

Правило 19.Якщо при дострокову звільненні особи від відбування покарання, строк невідбутої частини покарання перевищує строк погашення судимості, то у цьому випадку строк погашення судимості продовжується до тих пір, доки не закінчиться невідбута частина покарання [448]

Правило 20.Якщо невідбуту частину покарання було замінено більш м’яким покаранням, то погашення судимості обчислюється з дня відбуття більш м’якого основного та додаткового покарання (ч. 4 ст. 90 КК).

Правило 21.Якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить злочин, перебіг строку погашення судимості переривається і обчислюється заново. У цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожний злочин після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за останній злочин (ч. 5 ст. 90 КК). При цьому стан судимості особи за перший злочин як би «заморожуються» на період часу з дня вчинення останнього злочину і до дня коли засуджений фактично відбуде покарання (основне та додаткове) за останній злочин.

На відміну від положень ч. 5 ст. 55 КК 1960 р., де особа вважалася судимою за обидва злочини до закінчення строку погашення судимості за найбільш тяжкий з них, два строки погашення судимості за перший і другий злочин будуть спливати паралельно і закінчаться кожен із них самостійно, залежно від їх тривалості.

Правило 22.Зміст ч. 5 ст. 90 КК дозволяє не враховувати судимість за злочини, за які особа була засуджена пізніше і враховувати судимість за злочини, за які особа була засуджена, наприклад в перший раз. Це ще одна із відмінностей Кримінального кодексу України 2001 р. від Кримінального кодексу України 1960 р., оскільки згідно вимог останнього — це зробити було не можливим, так як можливо було не враховувати судимість тільки за злочини, за які особа була засуджена раніше.

Правило 23.У разі звільнення особи від кримінальної відповідальності чи покарання, вчинення нового злочину не перериває строк погашення судимості за попередній злочин [449].

У разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК) за останній злочин, строк погашення судимості за попередній злочин переривається і його необхідно обчислювати з дня набрання законної сили обвинувальним вироком.

Приклад:Вироком районного суду від 10.03.2006 р. Т., раніше судимого: 1) 15.05.1998 р. за ч. 2 ст. 215-3 КК на 2 роки позбавлення волі; 2) 29.01.2002 р. за ч. 3 ст. 185 КК на 3 роки позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, звільненого від покарання 29.08.2003 р., - було засуджено за ч. 1 ст. 121 КК на 5 років позбавлення волі. Із матеріалів справи убачається, що інкримінований йому злочин він вчинив 18.11.2005 р. Ухвалою апеляційного суду вирок змінено: на підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання. Верховний Суд України, скасовуючи ухвалу апеляційного суду, зокрема відзначив, що апеляційним судом не було враховано, що Т. раніше засуджувався за умисний злочин, передбачений ч. 2 ст. 215-3 КК 1960 р., судимість за який не погашена [450].

Важко погодитися з висновком Верховного суду України про те, що апеляційним судом не було враховано, що Т. раніше засуджувався за умисний злочин, передбачений ч. 2 ст. 215-3 КК 1960 р., судимість за який не погашена, оскільки, на наш погляд, судимості засудженого Т. за обидва злочини (ст. 215-3 ч. 2 КК 1960 р. та ст. 185 ч. 3 КК) погашені. Вчинення Т. злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, перервало перебіг строку погашення судимості за злочин, передбачений ч. 2 ст. 215-3 КК 1960 р., який згідно п. 5 ч. 1 ст. 55 КК 1960 р., дорівнювався 3 рокам з дня відбуття покарання [451]. Якщо обвинувальний вирок від 29.01.2002 р., наприклад набрав законної сили через 15 діб після закінчення строку на подання апеляції, то строк погашення судимості за злочин, передбачений ч. 2 ст. 215-3 КК 1960 р., закінчився 13.02.2005 р. (13.02.2002 р. + 3 роки). Строк погашення судимості за злочин передбачений ч. 3 ст. 185 КК закінчився ще 29.07.2003 р. (29.01.2002 р. + 1 рік 6 місяців). Таким чином, коли Т. 18.11.2005 р. вчиняв злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК, судимості за раніше вчиненні ним злочини, були погашені відповідно до законодавства України.