В. Білоконев - Застосування законодавства про погашення і зняття судимості (судова практика)

Наприклад, запис в вироку повинна бути наступною: «- раніше судимого:

1) 06.06.2002 р. Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 185 КК на 2 роки позбавлення волі, звільненого 23.03.2004 р. по відбуттю покарання;

2) 11.09.2007 р. Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК, який той вчинив 13.02.2007 р., на 2 роки позбавлення волі, звільненого 11.09.2009 р. по відбуттю покарання» [441].

Якщо не вказувати в цьому прикладі час вчинення нового злочину, то із той інформації яка є, неможливо з’ясувати, до закінчення (або не до закінчення) строку погашення судимості був вчинений новий злочин, оскільки згідно з п. 7 ч. 1 ст. 89 КК особи, засуджені до позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, визнаються такими, що не мають судимості, якщо протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

В третє,якщо особа засуджується за два і більше злочинів (сукупність злочинів), то повинна бути інформація про те, який вид і розмір покарання призначений за кожен злочин, який вид і розмір покарання призначений за сукупністю злочинів, оскільки у цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожний злочин після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за сукупністю злочинів.

Наприклад, запис в вироку повинна бути наступною: «- раніше судимого: 06.01.2005 р. Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 296 КК на 2 роки обмеження волі, за ч. 3 ст. 185 КК на 3 роки позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 70 КК остаточно призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 23.03.2008 р. по відбуттю покарання»;

В четверте, у вступній частині вироку повинна бути інформація про те, які злочини особа вчинила будучи неповнолітньою, оскільки, якщо особа раніше засуджувалася за злочин, вчинений у віці до 18 років, до неї мають застосовуватися положення не тільки ст. ст. 88–91 КК, а й ст. 108 КК [442].

Зокрема, нерідко суди не враховують того, що строки погашення судимості для неповнолітніх злочинців засуджених до позбавлення волі (п. п. 2–4 ч. 2 ст. 108 КК) значно менші від строків, які передбачені для дорослих злочинців (п. п. 6–9 ст. 89 КК).

Наприклад, запис в вироку повинна бути наступною: «- раніше судимого: 06.01.2005 р. Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185 КК, який він вчинив будучи неповнолітнім, на 3 роки позбавлення волі, звільненого 06.01.2008 р. по відбуттю покарання».

Правило 2.Дані про зняту чи погашену судимість не повинні заноситись до вступної частини вироку. В таких випадках суди зазначають у вироку, що особа не має судимості, з посиланням на відповідні норми КК 1960 р. чи КК 2001 р. залежно від того, за яким законом вирішено це питання” [443].

Правило 3.Якщо у особи є одночасно підстави для звільнення її як від відбування покарання, так і для звільнення її від покарання, то суд повинен звільнити цю особу тільки від покарання, оскільки, згідно ч. 3 ст. 88 КК, вони визнаються такими, що не мають судимості. Звільнення же особи від відбування покарання в цьому випадку погіршує її становище, оскільки, наприклад, на протязі іспитового строку вона має судимість (ст. ст. 75, 89 КК).

Правило 4.Знята або погашена судимість анулює всі кримінально-правові наслідки для особи, а тому не може враховуватися судами, у тому числі і при призначенні покарання, як характеризуючи дані про вину особу.

Правило 5.Відповідно до ч. 1 ст. 88 КК особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

Правило 6.Строк судимості визначається окремо щодо кожного злочину і включає в себе:

— проміжок часу з дня набрання сили обвинувального вироку і до початку відбуття покарання;

— проміжок часу відбуття покарання (основного та додаткового);

— певний строк після відбуття покарання (строк погашення судимості).

Правило 7.Строк погашення судимості залежить від виду призначеного покарання (пункти 1–6 ст. 89 КК), від ступені тяжкості вчиненого злочину (пункти 6–9 ст. 89 КК), застосування (або не застосування) звільнення від відбування покарання з випробуванням (пункти 1–2 ст. 89 КК). При цьому строк погашення судимості встановлений незалежно від строків призначеного покарання у виді обмеження чи позбавлення волі та фактично відбутого покарання [444].

Правило 8.Відповідно до вимог пунктів 1–2 ч. 1 ст. 89 КК у осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням (ст. ст. 75, 79 КК) судимість погашається одразу після успішного спливу іспитового строку, тобто, якщо протягом іспитового строку вона не вчинить нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом (ч. 2 ст. 75, ч. 5 ст. 79 КК). Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання. Згідно ч. 1 ст. 165 КВК іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.