В. Білоконев - Призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків (судова практика)

Тут може бути два варіанти.

Варіант № 1.Місцевий суд, який розглядав кримінальну справу, знав про це.

В цьому випадку суд не може застосовувати ст. 71 КК оскільки, згідно вимог ст. 403 КПК рішення суду, яке вступило в законну силу, є обов'язковим для всіх державних організацій і посадовців і підлягає виконанню на всій території України.

Такою є точка зору і Верховного Суду України, який вказав, що якщо про вчинення під час іспитового строку нового злочину стало відомо після винесення постанови про звільнення засудженого від покарання (ч. 1 ст. 78 КК), суд, який розглядає справу про новий злочин, вправі призначити покарання за сукупністю вироків лише за умови скасування цієї постанови в установленому порядку (п. 10 постанови Пленуму) [178] Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах, с. 262. .

Приклад:Вироком районного суду від 05.10.1995 р. Р. був засуджений за ст. 86-2 КК 1960 р. на 2 роки 6 місяців позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки. Ухвалою того ж суду від 03.11.1997 р. Р. був звільнений від відбування покарання за даним вироком у зв'язку із закінченням строку відстрочки вироку. Дана ухвала місцевого суду у встановленому законом порядку не скасована. Обласний суд, постановляючи вирок 22.02.1999 р. відносно Р., виходячи з того, що останній в період відстрочки тобто 03.11.1995 р. і 03.01.1996 р. вчинив злочини, остаточно призначив тому покарання за сукупністю вироків. Верховний Суд України обґрунтовано змінив вирок обласного суду, виключивши з нього ст. 43 КК 1960 р. [179] Вісник Верховного Суду України. — 2001. — № 5. — С. 13–14. .

Варіант № 2.Місцевий суд, який розглядав кримінальну справу, не знав про це. В цьому випадку питання про виключення з вироку суду ст. 71 КК виникає при розгляді апеляцій в суді другої інстанції. На нашу думку, вирок суду з цих підстав не може бути змінений в апеляційному порядку, оскільки він був законним і обґрунтованим за наявності тих доказів і інформації, які були на момент його постановлення.

Приклад:Верховний Суд України, залишив без задоволення касаційне подання прокурора в аналогічній ситуації, вказавши при цьому, що доводи про те, що суд неправильно застосував відносно засудженого Х. ст. 71 КК і призначив покарання за сукупністю вироків є необґрунтованими, оскільки на день проголошення вироку суду не було відомо про звільнення засудженого від відбування покарання за попереднім вироком у зв'язку із закінченням іспитового строку [180] Судова практика у кримінальних справах // Кримінальне судочинство. — 2006. — № 1–2. — С. 140. .

У випадках вчинення особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, нового злочину після закінчення іспитового строку суди повинні долучати до справи копію судового рішення про звільнення засудженого від призначеного покарання або про направлення його для відбування останнього. Якщо таке рішення не ухвалювалося, суд при розгляді справи про новий злочин не вправі призначати покарання за сукупністю вироків (п. 11 постанови Пленуму) [181] Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах, с. 262. .

Коли особа вчинила злочин після закінчення визначеного судом іспитового строку, але в період дії строку додаткового покарання, яке перевищує тривалість іспитового строку, невідбута частина додаткового покарання за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно визначеного за сукупністю вироків згідно з ч. 3 ст. 71 КК (п. 11 постанови Пленуму) [182] Там же. .

У судовій практиці неодноразово виникало питання про те, який вид остаточного покарання може призначити суд, якщо особа спочатку була засуджена до позбавлення волі і звільнена від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК) або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково (статті 81, 107 КК), а за останнім вироком, вчинений злочин передбачає покарання менш суворе, ніж позбавлення волі?

На нашу думку, новий кримінальний закон однозначно вирішує дане питання — тільки позбавлення волі, оскільки зобов'язав суддів при складанні покарань за сукупністю злочинів або сукупності вироків переводити менш суворий вид покарання в більш суворий вид покарання (ч. 1 ст. 72 КК).

Таку точку зору займає і Верховний Суд України, який вказав, що у разі, коли особа була засуджена до позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (статті 75, 104 КК) або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково (статті 81, 107 КК) і в період іспитового строку або строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов'язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м'які види покарання (п. 26 постанови Пленуму) [183] Там же, с. 268. .