В. Білоконев - Призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків (судова практика)

Варіант 2.Додаткові покарання призначені тільки за новим вироком.

В цьому випадку вони приєднуються до покарання, яке остаточно призначене за сукупністю вироків.

Приклад:Районний суд вироком від 19.02.2007 р. засудив Б., який раніше був судимим 08.02.2005 р. за ч. 2 ст. 185 КК на 4 роки позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК, — за ч. 2 ст. 185 КК на 2 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 190 КК на 3 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 307 КК на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів призначене покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, а на підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків призначене остаточне покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі. Верховний Суд України вирок скасував і відзначив, що санкція ч. 2 ст. 307 КК передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна. При призначенні покарання за цією нормою закону та відповідно за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК додаткове покарання засудженому судом призначено. Проте суд, призначаючи останньому покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК, додаткове покарання не призначив, чим неправильно застосував кримінальний закон [167] www.nau.kiev.ua № 5-4435км07, 17.01.2008, Ухвала, Верховний Суд України. .

Варіант 3.Додаткові покарання призначені як за попереднім вироком, так і за новим вироком.

Порядок призначення додаткових покарань за сукупністю вироків в цьому випадку залежить від виду і розмірів додаткових покарань.

Не відбуте за попереднім вироком додаткове покарання може бути приєднане до призначеного за сукупністю вироків основного лише як додаткове покарання або складене із призначеним за новим вироком додатковим покаранням того ж виду в межах строків, установлених відповідними статтями Загальної частини КК для даного виду покарання (п. 26 постанови Пленуму) [168] Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах, с. 270. . При цьому, якщо хоча б за одним з вироків додаткове покарання призначене в максимальних межах, встановлених для нього в Загальній частині КК, то додаткове покарання того ж виду, що призначене за іншим вироком, підлягає поглинанню.

При складанні додаткових покарань за сукупністю вироків загальний строк (розмір) даних покарання не може перевищувати максимального строку (розміру), встановленого для даного виду додаткового покарання в Загальній частині КК. Це означає, що розмір штрафу не повинен перевищувати 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини Кримінального кодексу не передбачений більший розмір штрафу (ч. 1 ст. 53 КК). Строк позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не повинен перевищувати 3 років (ч. 1 ст. 55 КК). Розмір конфіскації майна не може перевищувати розміру всього майна, що є власністю засудженого (ч. 1 ст. 59 КК).

Разом з тим, якщо за різними вироками призначені додаткові покарання різних видів, то до остаточного покарання за сукупністю вироків, вони приєднуються без складання і відповідно до вимог ч. 4 ст. 72 КК, кожне з них виконується самостійно.

«Межі складання, а отже, й загальний строк (розмір) остаточного покарання за сукупністю вироків встановлені в ч. 2 ст. 71 КК і залежать від:

— виду покарання, який призначений за попереднім вироком;

— виду покарання, який призначений за наступним вироком;

— розміру невідбутої частини покарання за попереднім вироком;

— розміру покарання, призначеного за наступним вироком;

— ступеня тяжкості злочину, за вчинення якого особу засуджено за попереднім чи за наступним вироками.

Якщо за кількома вироками призначені покарання одного виду або такі різновидні, що підлягають складанню з використанням правил ч. 1 ст. 72 КК, то остаточне покарання за сукупністю вироків відповідно до ч. 2 ст. 71 КК визначається в максимальних межах, установлених для більш суворого з цих видів покарань у Загальній частині КК» [169] Зінченко І.О., Тютюгін В.І. Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання, с. 266–267. .

Перевід судом більш суворого виду покарання в менш суворий вид є грубим порушенням Кримінального кодексу України і є підставою для скасування вироку.

Приклад:Вироком районного суду від 10.02.2003 р. С., раніше судимого 27.09.1999 р. за ч. 1 ст. 101 КК 1960 р. на 5 років позбавлення волі та звільненого умовно-достроково 29.04.2002 р. на 1 рік 4 місяці 19 днів, було засуджено за ч. 1 ст. 164 КК на 1 рік обмеження волі. На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно визначено 1 рік 6 місяців обмеження волі. Верховний Суд України скасовуючи вирок відзначив, що суд, призначаючи С. за ч. 1 ст. 164 КК покарання у виді 1 року обмеження волі, а за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК частково приєднуючи невідбуту частину покарання й остаточно призначаючи покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі, припустився помилки. Відповідно до ч. 4 ст. 71 КК остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Суд же призначив С. остаточне покарання менше, ніж невідбута частина покарання (строку умовно-дострокового звільнення) за попереднім вироком. Суд також неправильно застосував передбачені ч. 1 ст. 72 КК правила щодо складання покарань різних видів за сукупністю вироків з переведенням менш суворих видів у більш суворі. Натомість визначене С. покарання переведено з більш суворого у менш суворий вид (з позбавлення волі до її обмеження) [170] Вісник Верховного Суду України. — 2004. — № 3. — С. 13–14. .