В. Білоконев - Призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків (судова практика)

Приклад другий:Районний суд вироком від 20.10.2006 р. засудив К., раніше судимого 23.07.2002 р за ст. ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3, 357, 304 ч. 3 КК на 5 років позбавлення волі, звільненого 10.12.2004 р. умовно-достроково строком на 1 рік 5 місяців 27 днів — за ст. 395 КК на 2 місяця арешту. На підставі ст. ст. 71, 72 КК остаточно призначене покарання у виді 4 місяців позбавлення волі. У касаційному поданні прокурор, посилається на неправильне застосування кримінального закону. Верховний Суд України, відмовляючи прокурору, відзначив, що призначене покарання К. відповідає вимогам ст. 65 КК, оскільки його вид та строк визначено судом з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину і даним про особу, з яких вбачається, що у вчиненому К. щиро розкаявся, має ряд тяжких хвороб, а тому підстави для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду, відсутні [160] www.nau.kiev.ua № 5-4485км07, 18.12.2007, Ухвала, Верховний Суд України. .

Призначення додаткових покарань за сукупністю вироків здійснюється відповідно до вимог ст. ст. 71 ч. 3 і 72 ч. 4 КК. Призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків. Додаткові покарання різних видів у всіх випадках виконуються самостійно. Питання призначення додаткових покарань за сукупністю вироків були детально дослідженні В.І. Тютюгіним ще за часів чинності КК України 1960 р. [161] Тютюгін В. Призначення додаткових покарань за сукупністю вироків // Радянське право. — 1982. — № 1. — С. 56–57. .

Ст. 52 КК передбачає, що до засуджених можуть застосовуватися такі додаткові покарання, як позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, конфіскація майна, штраф і позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю… До основного покарання може бути приєднане одне чи декілька додаткових покарань у випадках та порядку, передбачених Кримінальним кодексом України.

При призначенні додаткових покарань за сукупністю вироків можливі три варіанти:

1) додаткові покарання призначенні тільки за попереднім вироком;

2) додаткові покарання призначенні за новим вироком;

3) додаткові покарання призначенні як за попереднім вироком, так і за новим вироком.

Варіант 1.В.І. Тютюгін пропонує у цьому випадку такі правила призначення додаткових покарань за сукупністю вироків.

1. Якщо додаткові покарання призначені тільки за попереднім вироком, то незалежно від того, одне чи декілька їх видів призначені цим вироком, усі вони лише приєднуються (без складання між собою) до остаточно визначеного за сукупністю вироків основного покарання

2. До основного покарання остаточно визначеного за сукупністю вироків приєднуються лише такі додаткові покарання (або невідбута їх частина), які були призначені за попереднім вироком, але повністю або частково не виконані (не відбуті) на час проголошення нового вироку.

3. Порядок приєднання додаткових покарань до остаточно визначеного (сукупного) основного покарання залежить: а) від виду невідбутого додаткового покарання — є воно строковим чи одноактним; б) від виду того основного покарання, до якого приєднується додаткове, — є воно пов’язаним із обмеженням чи позбавленням волі (статті 60–63 КК) або не належать до таких (ч. 3 ст. 55 КК) [162] Зінченко І.О., Тютюгін В.І. Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання, с. 270–271. .

4. З урахуванням зазначених особливостей на час проголошення судом нового вироку призначене за попереднім вироком додаткове покарання:

4а) може бути виконаним, якщо воно є одноактним, а не строковим. Така ситуація можлива у випадках, коли наприклад, штраф або конфіскація майна приєднувалися як додаткові покарання до обмеження волі і були виконані одразу ж після набрання законної сили вироком суду за попередній злочин [163] Там же, с. 270–271. .

На нашу думку, до цієї категорії «виконаних» додаткових покарань слід відносити і такі види додаткових покарань, які не можливо виконати будь за яких умов. Наприклад, у засудженого відсутнє будь-яке майно при застосуванні до нього додаткового покарання у виді конфіскації майна. Тому не випадково В.І. Тютюгін звертає увагу на «виконання одноактних додаткових покарань одразу ж після набрання законної сили вироком суду».