Посібник зі статті 5 Конвенції - Право на свободу та особисту недоторканність

60. «Обґрунтована підозра» у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин ( Erdagöz v. Turkey(Ердагоз проти Туреччини), § 51; Fox , Campbell and Hartley v. the United Kingdom(Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства), § 32). Таким чином, якщо судові органи не провели необхідне розслідування основних фактів справи для того, щоб перевірити обґрунтованість скарги, це є порушенням статті 5 § 1 (с) ( Stepuleac v. Moldova(Степуляк проти Молдови), § 73; Elci and Others v. Turkey(Ельчі та інші проти Туреччини), § 674).

61. При цьому тлумачення поняття «обґрунтованості» буде залежати від усіх обставин справи ( Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom(Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства), § 32).

62. У контексті боротьби з тероризмом, хоча Договірні держави не можуть бути зобов’язані доводити обґрунтованість підозр, що стали підставою арешту підозрюваної у тероризмі особи, шляхом розкриття конфіденційних джерел інформації, Суд постановив, що гострота проблеми боротьби з терористичними злочинами не може виправдовувати надто широке тлумачення поняття «обґрунтованості», яке призводить до знецінення гарантій, передбачених статтею 5 § 1 (с), знецінюється ( O’Hara v. the United Kingdom(О’Хара проти Сполученого Королівства), § 35).

63. Непідтверджені, засновані на чутках свідчення анонімного повідомлювача були визнані недостатніми для встановлення наявності «обґрунтованої підозри» причетності заявника до діяльності мафіозних структур ( Labita v. Italy(Лабіта проти Італії), [ВП], §§ 156 і далі). З іншого боку, викривальні заяви, зроблені кілька років тому і від яких підозрювані пізніше відмовилися, не виключали наявності обґрунтованої підозри щодо заявника. Окрім цього, це не вплинуло на законність постанови про арешт ( Talat Tepe v. Turkey(Талат Тепе проти Туреччини), § 61).

64. Термін «правопорушення» має самостійне значення, ідентичне «кримінальному правопорушенню» у статті 6. Класифікація правопорушення відповідно до національного законодавства є одним з факторів, які слід взяти до уваги. Втім, характер судового провадження і суворість покарання також мають значення. ( Benham v. the United Kingdom(Бенхем проти Сполученого Королівства), § 56);

65. Визначення терміну «правопорушення» має бути точним і конкретним: не допускається запобіжне (превентивне) тримання під вартою осіб, які розглядаються державою як такі, що представляють небезпеку через їхню постійну схильність до вчинення правопорушень ( Guzzardi v. Italy(Гуццарді проти Італії), § 102; Ciulla v. Italy(Чіулла проти Італії), § 40; M. v. Germany(М. проти Німеччини), § 89; Shimovolos v. Russia(Шимоволос проти Росії), § 54).

«d) затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його до встановленого законом компетентного органу»

66. Поняття «неповнолітнього» охоплює осіб віком до 18 ( Koniarska v. United Kingdom(Конярска проти Сполученого Королівства) (ріш.)), у світлі європейських стандартів та Постанови КМ (72) Комітету міністрів Ради Європи ( X v. Switzerland(Х проти Швейцарії), рішення Комісії від 14 грудня 1979 року).

67. Підпункт (d) є не тільки положенням, яке дозволяє затримання неповнолітнього. Він містить конкретні (але не вичерпні) приклади обставин, за яких неповнолітніх може бути затримано, а саме з метою а) проведення наглядових заходів виховного характеру або б) приведення їх до уповноважених органів ( Mubilanzila Mayeka and Kaniki Mitunga v. Belgium(Мубіланзіла Майека та Канікі Мітунга проти Бельгії), § 100).

68. Перша частина статті 5 § 1 (d) дозволяє затримання на підставі судової або адміністративної постанови з метою забезпечення відвідування дитиною навчального закладу.

69. У контексті утримання під вартою неповнолітніх, слова «засоби виховного характеру» не повинні зводитись лише до викладання в класі. Такий нагляд повинен охоплювати багато аспектів здійснення компетентним органом батьківських прав в інтересах і для захисту відповідної особи ( Ichin and Others v. Ukraine(Ічин та інші проти України), § 39; D.G. v. Ireland(Д.Г. проти Ірландії), § 80).

70. Підпункт (d) не перешкоджає використанню тимчасових запобіжних заходів, що передують режиму виховного нагляду, без застосування власне виховного нагляду. Однак, за таких обставин ув’язнення повинно бути якнайшвидше замінене режимом виховного нагляду у відповідному закладі (відкритому чи закритому) з ресурсами, достатніми для досягнення цієї мети ( Bouamar v. Belgium(Буамар проти Бельгії), § 50).