Посібник зі статті 5 Конвенції: Право на свободу та особисту недоторканність

50. Друга частина статті 5 § 1 (б) передбачає затримання тільки для «забезпечення виконання» будь-якого зобов'язання, передбаченого законом. Таким чином, повинно мати місце невиконане зобов'язання, покладене на особу, а арешт і утримання під вартою мають проводитись з метою забезпечення його виконання, а не мати каральний характер. Щойно відповідне зобов'язання було виконано, підстава для затримання відповідно до статті 5 § 1 (б) припиняє існування ( Vasileva v. Denmark(Василева проти Данії), § 36).

51. Зобов'язання має бути певної і конкретної природи ( Ciulla v. Italy(Чіулла проти Італії), § 36). Широке тлумачення спричинило б наслідки, несумісні з поняттям верховенства права ( Ensel and Others v. the Netherlands(Енгель та інші проти Нідерландів), § 69; Iliya Stefanov v. Bulgaria(Ілля Стефанов проти Болгарії), § 72).

52. Арешт буде прийнятним в світлі положень Конвенції тільки, якщо «обов'язок, передбачений законом» не може бути виконано більш м'якими засобами ( Khodorkovskiy v. Russia(Ходорковський проти Росії), § 136). Окрім того, принцип пропорційності передбачає необхідність встановлення рівноваги між важливістю забезпечити негайне виконання зобов'язання та важливістю права на свободу в демократичному суспільстві ( Saadi v. the United Kingdom(Сааді проти Сполученого Королівства) [ВП], § 70).

53. У зв’язку з цим Суд вважає суттєвими наступні аспекти: характер зобов'язання, яке випливає з відповідного законодавства, включаючи його мету і основне призначення; особу затриманого і конкретні обставини, що призвели до затримання, а також тривалість утримання під вартою ( Vasileva v. Denmark(Василева проти Данії), § 38; Epple v. Germany(Еппле проти Німеччини), § 37).

54. Ситуації, що розглядаються другою частиною статті 5 § 1 (б) включають, наприклад, обов'язок пройти контроль на безпеку при в’їзді в країну ( McVeigh and Others v. United Kingdom(Маквей та інші проти Сполученого Королівства) доповідь Комісії), пред’явити посвідчення особи ( Vasileva v. Denmark, Novotka v. Slovakia(Василева проти Данії, Новотка проти Словаччини) (ріш.); Sarigiannis v. Italy(Сарігіанніс проти Італії)), пройти психіатричне обстеження ( Nowicka v. Poland(Новицка проти Польщі)), залишити певну місцевість ( Epple v. Germany(Еппле проти Німеччини)), а також з'явитися на допит в поліцейську дільницю ( Iliya Stefanov v. Bulgaria(Ілля Стефанов проти Болгарії); Osypenko v. Ukraine(Осипенко проти України); та Khodorkovskiy v. Russia(Ходорковський проти Росії)).

«законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення».

55. Вираз «здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу» охоплює всі три альтернативні підстави для арешту або тримання під вартою відповідно до статті 5 § 1 (с) ( Lawless v. Ireland(Лоулес проти Ірландії) (№. 3), §§ 13 та 14; Ireland v. the United Kingdom(Ірландія проти Сполученого Королівства), § 196).

56. Особу може бути затримано відповідно до статті 5 § 1 (с) тільки в межах кримінального провадження, з метою допровадження її до компетентного судового органу через підозру у вчиненні злочину ( Jecius v. Lithuania(Джесіус проти Литви), § 50; Schwabe andM.G. v. Germany(Швабе та М.Г. проти Німеччини), § 72).

57. Наявність мети допровадження підозрюваного до суду повинно розглядатися незалежно від досягнення цієї мети. Стандарт, запроваджений статтею 5 § 1 (с), не передбачає, що поліція повинна мати достатньо доказів для пред'явлення обвинувачення в момент затримання або під час перебування під вартою ( Erdagöz v. Turkey(Ердагоз проти Туреччини), § 51). Метою допиту під час затримання відповідно до підпункту (с) статті 5 § 1 є сприяння подальшому кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження або зняття конкретних підозр, що обґрунтовують арешт. ( Brogan and Others v. the United Kingdom(Броуган та інші проти Сполученого Королівства), §§ 52-54; Labita v. Italy(Лабіта проти Італії) [ВП], § 155; O’Hara v. the United Kingdom(О’Хара проти Сполученого Королівства), § 36).

58. Тримання під вартою відповідно до статті 5 § 1 (с) має бути пропорційним заходом для досягнення зазначеної мети ( Ladent v. Poland(Ладент проти Польщі), §§ 5556).

59. Вираз «компетентний орган» має те саме значення, що і «суддя або інша посадова особа, якій закон надає право здійснювати судову владу» в статті 5 § 3 ( Schiesser v. Switzerland(Шиссер проти Швейцарії), § 29).