Посібник зі статті 5 Конвенції - Право на свободу та особисту недоторканність

109. Заарештовані особи не можуть стверджувати, що не розуміють причин свого затримання, якщо їх було заарештовано одразу ж після вчинення кримінального або іншого умисного правопорушення ( Dikme v. Turkey(Дикме проти Туреччини), § 54) або якщо вони знали про подробиці стверджуваного правопорушення, які були вказані у попередніх постановах про взяття під варту та екстрадицію ( Öcalan v. Turkey(Оджалан проти Туреччини) (ріш.)).

110. Достатність наданої інформації має оцінюватися в залежності від конкретних обставин кожної справи ( Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom(Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства), § 40). Однак, простого зазначення правових підстав арешту недостатньо для відповідності цілям статті 5 § 2 (там само, § 41; Murray v. the United Kingdom(Мюррей проти Сполученого Королівства) [ВП], § 76; Kortesis v. Greece(Кортесіс проти Греції), §§ 61-62).

111. Заарештованим особам необхідно повідомити простою, доступною, непрофесійною мовою про істотні правові та фактичні підстави для арешту, щоб надати їм змогу, якщо вони вважають за потрібне, звернутися до суду для оскарження законності арешту відповідно до статті 5 § 4 ( Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom(Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства), § 40; Murray v. the United Kingdom(Мюррей проти Сполученого Королівства) [ВП], § 72). Втім, стаття 5 § 2 не вимагає, щоб інформація містила повний список висунутих звинувачень проти заарештованого ( Bordovskiy v. Russia(Бордовський проти Росії), § 56; Nowak v. Ukraine(Новак проти України), § 63; Gasins v. Latvia(Гасинс проти Латвії), § 53).

112. У випадку, коли особа заарештована з метою екстрадиції, інформація може надаватись у ще меншому обсязі. ( Kaboulov v. Ukraine(Кабулов проти України), § 144; Bordovskiy v. Russia(Бордовський проти Росії), § 56), оскільки арешт для таких цілей не вимагає наявності рішення по суті звинувачення ( Bejaoui v. Greece(Бежауі проти Греції), рішення Комісії). Проте, таким особам необхідно надати достатню інформацію, щоб вони мали можливість звернутися до суду для розгляду правомірності їх затримання відповідно до статті 5 § 4 ( Shamayev and Others v. Georgia and Russia(Шамаєв та інші проти Грузії і Росії), § 427).

113. Коли ордер на арешт, у випадку його наявності, написаний мовою, яку заарештований не розуміє, вимоги статті 5 § 2 будуть дотримані під час подальшого допиту, в процесі якого йому повідомлять причини арешту, зрозумілою для нього мовою ( Delcourt v. Belgium(Делькур проти Бельгії) (рішення Комісії від 7 лютого 1967 року, з посиланням на доповідь Комісії від 1 жовтня 1968 року)).

114. Однак, у ситуаціях, коли з цією метою залучають перекладача, влада повинна забезпечити, щоб прохання щодо перекладу було сформульовано ретельно і чітко ( Shamayev and Others v. Georgia and Russia(Шамаєв та інші проти Грузії і Росії), § 425).

«Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу...»

115. Стаття 5 § 3 Конвенції передбачає гарантії проти свавільного або необгрунтованого позбавлення волі заарештованих або затриманих за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення ( Aquilina v. Malta(Аквіліна проти Мальти) [ВП], § 47; Stephens v. Malta(Стівенс проти Мальти) (№ 2), § 52).

116. Судовий контроль за втручанням органу виконавчої влади в право людини на свободу є невід’ємним елементом гарантії, що міститься в статті 5 § 3 ( Brogan and Others v. the United Kingdom(Броуган та інші проти Сполученого Королівства), § 58; Pantea v. Romania(Пантеа проти Румунії), § 236; Assenov and Others v. Bulgaria(Ассенов та інші проти Болгарії), § 146). Судовий контроль передбачений принципом верховенства права, «одним з основоположних принципів демократичного суспільства ..., про який прямо говориться у преамбулі до Конвенції» і «на якому ґрунтується вся Конвенція» ( Brogan and Others v. the United Kingdom(Броуган та інші проти Сполученого Королівства), § 58).

117. Судовий контроль служить ефективною гарантією захисту від можливого неналежного поводження, ризик якого є максимальним на початковому етапі затримання, а також від зловживання повноваженнями, покладеними на співробітників правоохоронних органів або інших органів влади, які повинні здійснюватись суворо в обмежених цілях і виключно відповідно до встановленого порядку ( Ladent v. Poland(Ладент проти Польщі), § 72).