Володимир Годованець - Конституційне право України

Голова Верховної Ради України:

веде засідання Верховної Ради України;

організовує підготовку питань до розгляду на засіданнях Верховної Ради України;

підписує акти, прийняті Верховною Радою України;

представляє Верховну Раду України у зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших країн;

організовує роботу апарату Верховної Ради України.

Для здійснення підготовки проектів законів, підготовки й

попереднього розгляду питань, віднесених до повноважень Верховної Ради, утворюються комітети Верховної Ради України, які працюють постійно. Верховна Рада України затверджує їх перелік та обирає голів цих комітетів (стаття 89 Конституції

України). Перелік комітетів Верховної Ради України чотирнадцятого скликання затверджений Постановою Верховної Ради України від 14 травня 1998 р.:

з питань правової реформи;

державного будівництва, місцевого самоврядування та діяльності рад;

соціальної політики та праці;

охорони здоров’я, материнства та дитинства;

молодіжної політики, фізичної культури і спорту;

науки і освіти;

культури і духовності;

економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій;

бюджету;

фінансів і банківської діяльності;

промислової політики;

паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки;

будівництва, транспорту і зв’язку;

аграрної політики та земельних відносин;

у закордонних справах і зв’язках з СНД;

з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою злочинністю і корупцією;

національної безпеки і оборони;

Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України;

свободи слова та інформації;

прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин;

у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів.

До основних функцій комітетів Верховної Ради України належать:

законопроектна (організація розробки за дорученням Верховної Ради чи з власної ініціативи проектів законів та інших актів, що розглядаються Верховною Радою);

участь у складанні та прийнятті Державного бюджету та контролі за його виконанням у частині, віднесеній до їх компетенції;

участь у формуванні структур Верховної Ради та інших органів державної влади (обговорення кандидатур, підготовка висновків тощо);

попередній розгляд та підготовка висновків і пропозицій щодо ратифікації та денонсації міжнародних договорів і угод;

попередній розгляд і підготовка висновків і пропозицій щодо проектів державних програм економічного, соціального та культурного розвитку України, звітів про їх виконання та інших питань, що розглядаються Верховною Радою;

здійснення контролю за дотриманням Конституції та законів України, інших нормативних актів Верховної Ради, за їх відповідністю Конституції та законам України, підзаконним актам і т. д.

У разі необхідності для підготовки й попереднього розгляду питань, що належать до компетенції Верховної Ради України, але мають тимчасовий характер або не потрапляють у коло питань, що підлягають розгляду в комітетах, Верховна Рада може створювати тимчасові спеціальні комісії.

З метою проведення розслідувань з питань, що становлять суспільний інтерес, Верховна Рада може створювати тимчасові слідчі комісії. Але оскільки такі комісії не входять до системи органів правосуддя України, їх висновки та пропозиції не є вирішальними для слідчих органів і суду. Можна вважати, що вони мають суто моральне значення.

Конституція України не закріплює порядок організації та діяльності комітетів Верховної Ради, їх тимчасових спеціальних і слідчих комісій, а покладає вирішення цих питань на відповідне законодавство, яке повинно бути створено для розвитку наведених вище положень.

Конституція України передбачає багато функцій для здійснення повноважень вищого виборного колегіального органу держави — Верховної Ради. Основними серед них є:

законодавча;

установча (державотворча, організаційна);

парламентського контролю.

Здійснення цих та інших функцій Верховної Ради називають процедурами або процесом. Відповідно розрізняють законодавчу, установчу процедуру, процедуру парламентського контролю та ін.