Володимир Годованець - Конституційне право України

Реалізацію наказів виборців, прийнятих радою до виконання, забезпечують її виконавчі органи чи інші органи, які відповідно до чинного законодавства здійснюють функції виконавчо-розпорядчого характеру, передані їм радою. У реалізації наказів беруть участь підприємства, установи й організації, розташовані на території ради, відповідно до доручень, які даються їм радою в межах її повноважень. Контроль за виконанням наказів здійснюється відповідними радами, їх органами та депутатами. Органи, які забезпечують реалізацію наказів виборців, у строки, визначені радами, але не рідше одного разу на рік, доповідають радам про хід їх виконання. Депутати регулярно інформують виборців своїх виборчих округів про хід виконання даних ними наказів. Хід виконання наказів виборців депутатам висвітлюється засобами масової інформації.

На час сесії ради, а також для здійснення депутатських повноважень в інших передбачених законом випадках депутат місцевої ради звільняється від виконання виробничих або службових обов’язків.

У разі обрання на виборну посаду у відповідній місцевій раді депутат звільняється з попередньої посади й переводиться для постійної роботи до цієї ради. Обраний на виборну посаду у відповідній раді депутат, який є військовослужбовцем чи працівником міліції, прикомандировується до місцевої ради із залишенням на військовій службі (службі в органах внутрішніх справ України).

Зазначений Закон України передбачає підстави для відкликання депутата місцевої ради:

порушення положень Конституції та законів України;

незадовільне виконання депутатських обов’язків, визначених цим Законом;

невідповідність практичної діяльності депутата основним принципам і положенням його передвиборної програми;

використання депутатського мандата в особистих і корисливих цілях;

систематичне порушення норм етики та моралі.

Виборці мають право порушувати питання про відкликання

депутата також з інших підстав, які вони вважають суттєвими.

Одними з найважливіших складових конституційного права є питання організації державної влади.

У демократичних країнах, до яких згідно зі статтею 1 Конституції належить і Україна, єдиним джерелом державної влади є народ, а первинним актом її утвердження — закон. Таким законом в Україні є її Основний Закон — Конституція України.

Суть державної влади в Україні як інституту конституційного права полягає в її легітимності, законодавчому закріпленні в Конституції волі народу як єдиного джерела влади. Вона здійснюється згідно з конституційними принципами народного суверенітету, поділу влад і верховенства права законодавчими, виконавчими й судовими органами на підставі загальнодержавних програм, спрямованих на забезпечення прав і свобод людини як найвищої соціальної цінності, з метою досягнення гідних умов її життя.

Відповідно до статті 6 Конституції України «державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову». Розподіл влад являє собою не застиглий механізм відокремлених державних структур, а такий, що працює, досягає єдності на основі складного процесу погоджень і спеціальних правових процедур, передбачених на випадок конфліктних ситуацій. Саме із законодавчого закріплення принципу розподілу державної влади починається її організація. Складовими системи державної влади в Україні є державні органи — органи законодавчої, виконавчої, судової влади та інші.

Орган держави — це певна державна інстанція, яка заснована державою, утворена нею в установленому порядку та діє за її уповноваженнями.

Державний орган України (громадянин або колектив громадян) — це відносно відокремлена частка єдиної системи органів державної влади, побудованої за конституційним принципом розподілу влади, створена в певному визначеному законом порядку, яка виконує завдання й функції на підставі державно-владних повноважень і власної компетенції. Особовий склад державного органу об’єднується правовими зв’язками в одне ціле (якщо це не одноособовий орган) і діє на певній території за допомогою визначених форм організації та методів діяльності.

Розрізняють центральні та місцеві органи державної влади. До центральних належать ті органи держави, повноваження й діяльність яких поширюються на всю територію держави, а також на тих її громадян, які перебувають за її межами.