Володимир Годованець - Конституційне право України

Таким чином, інститут конституційного права — це функціонально відокремлена, внутрішньо стабільна підсистема взаємопов’язаних правових норм. Це — головний підрозділ конституційної галузі права, що є системою інститутів права й охоплює декілька різновидів правовідносин, однорідних за змістом і методами правового впливу.

Інститути конституційного права у сукупності утворюють чітку систему, яка є основою Конституції України. Вони розташовані в певному порядку й усі включені до тексту Конституції. Загальне уявлення про систему цих інститутів дає зміст Конституції, де відбито інститути загальних засад конституційного ладу, прав і свобод людини та громадянина, прямого народовладдя, законодавчої, виконавчої та судової влад, територіального устрою, місцевого самоврядування, а також інститут, що визначає порядок змін і доповнень до Конституції.

Можн а запропонувати й іншу класифікацію інститутів конституційного права залежн о від відносин, які вони закріплюють у джерелах конституційного права.

Інститут народовладдя:

безпосереднє народовладдя (пряма демократія);

представницьке народовладдя (через обраних представників народу);

місцеве самоврядування.

Інститут конституційного оформлення народовладдя:

конституційний лад;

юридична конституція;

конституційні закони;

конституційна законність;

конституційні звичаї, традиції.

Інститут правового статусу людини та громадянина:

громадянство (постійний зв’язок особи й держави);

система основних прав і свобод людини та громадянина;

гарантії основних прав і свобод.

Інститут державного будівництва:

форма держави;

територіальна організація України;

механізм держави.

Конституційно-правові норми — це загальнообов’язкові правила поведінки, установлені чи санкціоновані державою з метою охорони та регулювання певних суспільних відносин, які становлять предмет галузі конституційного права. Ці норми є особливим різновидом норм національної правової системи. їм властиві риси, притаманні всім правовим нормам. Разом з тим конституційно-правові норми мають ряд специфічних якостей і ознак, які дають змогу виділити конституційне право в окрему галузь. Від інших видів правових норм вони відрізняються:

змістом, оскільки регулюють особливе коло суспільних відносин — відносини народовладдя;

установчим характером, оскільки вони встановлюють порядок створення правових норм, обов’язковий для всіх інших галузей права;

вищою юридичною силою щодо інших правових норм;

особливостями структури (для них, як правило, не характерна тричленна структура — гіпотеза, диспозиція та санкція). Деякі конституційно-правові норми, а саме норми-принципи, норми-декларації, норми-цілі, взагалі мають лише диспозицію, інші мають і диспозицію, і гіпотезу. Санкція міститься в конституційно-правових нормах лише в окремих випадках.

До характерних ознак конституційно-правових норм необхідно віднести такі:

найбільшу стабільність у порівнянні з нормами інших галузей права;

підвищений рівень охорони з боку держави;

прямий характер їх дії;

особливий механізм реалізації.

Конституційно-правовим нормам властивий також політичний характер, оскільки основним предметом цієї галузі права є державно-політичні відносини влади, тобто політичні відносини, що виникають і здійснюються у сфері функціонування держави. Однак характеризувати такі норми як суто політичні немає підстав.

Серед конституційно-правових норм значне місце займають нетипові нормативні положення, в яких безпосередньо не визначаються права та обов’язки суб’єктів. їх завдання в іншому: вони є сполучною ланкою між нормами різних галузей права, інтегруючим фактором, що забезпечує єдність і стабільність правової системи. Це нормативні приписи, які визначають загальні принципи конституційного права, норми, які гарантують певні права, установчі норми, юридичні конструкції, норми-дефініції тощо.

Багато конституційно-правових норм не мають гіпотези й санкції (наприклад, статті 1, 2, 3, 5, 7, 15, 20 та ін. Конституції

України). Гіпотези містяться в статтях 27, 82, 87, 111 та ін. Вказівки на санкцію є, зокрема, в статтях 56, 60, 62, 81 тощо.

Елементи конституційно-правової норми часто переплітаються між собою, і на практиці досить непросто виокремити їх «у чистому вигляді».

Санкції конституційного права мають особливості, що визначаються характером суспільних відносин. Найважливіша з них — профілактичне, організуюче та виховне призначення санкцій.