Петро Кралюк - Таємний агент Микола Гоголь

Поряд із терміном Україна Гоголь використовує терміни Русь або Росія. Це стосується й першої редакції, а ще більшою мірою — другої. У другій редакції термін Русь (Росія) «заглушує» термін Україна. Тобто українські землі тут виглядають як частина Русі (Росії). Це й дало привід говорити про більшу «російськість» другої редакції.

Звісно, росіянин, сучасник Гоголя, читаючи «Тараса Бульбу», сприймав Україну й українське козацтво як частину Русі (Росії). І для цього читача поняття Русь та Росія ототожнювалися. Тому йому здавалося, що ця гоголівська повість — проросійський патріотичний твір. Особливо патріотично виглядала друга редакція.

Насправді таке сприйняття було поверховим. У «Погляді на формування Малоросії» Гоголь (про це вже говорилося) трактував українські землі як такі, де жили «чисті слов’янські племена». Щодо «Великої Росії», то тут, на його думку, слов’яни почали змішуватися з фінськими народами. Виходило, що українські землі і є справжньою Руссю чи Росією, а українці — справжніми русами чи росіянами. Про росіян, власне великоросів, у «Тарасові Бульбі» не йшлося взагалі. Словом, у разі бажання «Тараса Бульбу» можна трактувати як український патріотичний твір.

Чимало дослідників звертають увагу на дивні моменти, які стосуються хронології повісті «Тарас Бульба». Визначити час дії цього твору дуже проблематично. В одних випадках вказується на XV ст., в інших — на XVI ст. Водночас чимало подій, які згадуються в творі, стосуються XVII ст.

Приміром, на початку першої редакції повісті описується світлиця, куди заходить Тарас Бульба зі своїми синами. У цьому описі читаємо:

«Всё в светлице было убрано во вкусе того времени; а время это касалось XVI века, когда еще только что начинала рождаться мысль об унии».

Тобто мова йде про XVI ст. Згадка про те, що в той час зароджувалася думка про унію (безперечно, мається на увазі Берестейська унія 1596 року), ніби дає можливість більш точно визначити хронологію — це кінець XVI ст.

У другій редакції цей епізод передано дещо інакше. Згадка про XVI ст. чомусь випала. Хоча про унію все-таки йдеться. Там читаємо:

«Светлица была убрана во вкусе того времени, о котором живые намеки остались только в песнях да в народных думах, уже не поющихся более на Украйне бородатыми старцами-слепцами в сопровождении тихого треньканья бандуры, в виду обступившего народа; во вкусе того бранного, трудного времени, когда начали разыгрываться схватки и битвы на Украйне за унию».

Тут уже є певне зміщення хронології: дія повісті належить не до періоду зародження унії, як у першій редакції, а до постуніатських часів, коли почалися битви за унію. Це рубіж XVI–XVIІ ст.

Проте невдовзі після цього епізоду зустрічаємо характеристику Тараса Бульби, в якій читачеві дають зрозуміти, що дія твору відбувається у… XV ст. У першій редакції про головного героя говориться так:

«Бульба был упрям страшно. Это был один из тех характеров, которые могли только возникнуть в грубый XV век, и притом на полукочующем Востоке Европы, во время правого и неправого понятия о землях, сделавшихся каким-то спорным, нерешенным владением, к каким принадлежала тогда Украина. Вечная необходимость Пограничной защиты против трех разнохарактерных наций — всё это придавало какой-то вольный, широкий размер подвигам сынов ее и воспитало упрямство духа. Это упрямство духа отпечаталось во всей силе на Тарасе Бульбе. Когда Баторий устроил полки в Малороссии и облек ее в ту воинственную арматуру, которою сперва означены были одни обитатели порогов, он был из числа Первых полковников».

У цьому фрагменті закладена хронологічна колізія. Гоголь згадує, що король Речі Посполитої Стефан Баторій «влаштував полки в Малоросії». Справді, 16 вересня 1578 року цей король збільшив кількість реєстрових козаків до 500 осіб, а потім — до 600 козаків. Був також поставлений козацький гетьман («dux supremus»): ним тоді призначили брацлавського каштеляна, черкаського старосту князя Михайла Вишневецького (до речі, двоюрідного брата Дмитра Вишневецького, який, вважається, ввійшов у фольклор під іменем Байди). Ця реформа Баторія подекуди навіть сприймалася як організація українського реєстрового козацтва, хоча насправді воно було зорганізоване дещо раніше — ще за короля Сигізмунда Августа, 1572 року Отже, ця подія належить до XVІ, а не до XV ст.

У другій редакції повісті Гоголь, говорячи про ці речі, ніби знімає вказану хронологічну колізію. Він пише: