Петро Кралюк - Таємний агент Микола Гоголь

Наприклад, таке трактування зустрічаємо в Едити Бояновської, до розвідки якої ми вже зверталися. Вона пише:

«Гоголь… руйнує монументальний образ Тараса з допомогою комізму. Його справжнє ім’я — Бульба — видається смішним: воно означає «картопля» українською та білоруською. «Тарас Бульба», якого англійською мовою можна було б передати як Johnny Potato, безумовно, звучить як безглузде ім’я для національного героя, навіть у такій картоплецентричній кулінарній культурі, як українська. Проте це ім’я насправді здається доречним, оскільки Тарасове тіло нагадує громіздку й округлу бульбу. У першій главі Гоголь пригощає нас смачною сценою, коли Бульба сідлає коня, який бешено отшатнулся, почувствовав на себе двадцатипудовое бремя, потому что Бульба был чрезвычайно тяжел и толст…” Гоголь доводить ідею героїчного персонажа до крайності: 20 російських пудів відповідає понад 320 кілограмам! Образ колосальної повноти Тараса, який мало не розчавлює свого коня, ставить жирну пляму на його подальшому зображенні як хвацького та спритного вояка. Спочатку Гоголь мав намір дати йому навіть смішніше ім’я — Кульбаба, яке з’являється в рукописній версії 1835 року… Хоча й позбавлене сенсу в російській мові, це слово містить корінь баба, що виглядає зовсім недоречно на тлі сповідуваного Тарасом презирства до жіночого світу. «Кульбаба» — тендітна квітка, чиї спори можна здмухнути одним подувом (Гоголь вміщує її у своїх “Матеріалах до словника”…)».

Додамо від себе: якщо Гоголь справді розуміє під бульбою картоплю, то чи не є це натяком на неісторичність або навіть антиісторичність «Тараса Бульби»? Адже картопля в Україні з’явилася не раніше XVIII ст., тоді як дія повісті (про це вже йшлося) переноситься аж у століття XV-те…

Однак Гоголь, даючи ім’я своєму героєві, не обов’язково мав на думці картоплю. У той час ця овочева культура не була популярною на рідній письменникові Полтавщині. Зрештою, слово бульба в українській мові має кілька значень. Під бульбою розуміють м’ясисте потовщення на корені або взагалі на підземній частині рослини. Та є ще одне значення. Бульбами називали кульки, бульбашки на поверхні рідини. Таким чином, у переносному розумінні бульба — щось поверхове, незначуще.

На користь такої думки працює й поширена версія, нібито головну сюжетну лінію «Тараса Бульби» Гоголь запозичив із родинного переказу Миклухо-Маклаїв. Із цього роду походив відомий дослідник Микола Миклухо-Маклай, дядько якого по батьковій лінії навчався і товаришував із Миколою Гоголем у Ніжинському ліцеї. Майбутній письменник ніби зацікавився родинними переказами Миклух. Згідно з ними, предок Миклух Охрім Макуха (саме так початково звучало їхнє прізвище чи прізвисько) був курінним отаманом на Запорожжі. Разом з ним проти польської шляхти воювало троє його синів — Омелько, Назар і Хома. Назар закохався у шляхетну панночку, перейшов на бік поляків і сховався в обложеній козаками фортеці. Брати викрали зрадника. Проте на зворотному шляху натрапили на варту. Хома загинув у нерівному бою, а Омелькові з бранцем вдалося втекти. Курінний власноруч стратив зрадливого сина.

Слово «макуха» в українській мові означає ви́чавки — побічний продукт після вичавлення олії з насіння олійних культур шляхом пресування. Проте воно має й переносне значення: недотепа, некмітлива людина. Саме такий сенс могло мати прізвисько ймовірного прототипа Тараса Бульби, якщо Гоголь і справді скористався родинним переказом Миклух. Тоді цілком зрозумілим стає «смішне» прізвище головного героя повісті.

Але чи так це? Гоголь не міг не знати специфічного козацького гумору. Козаки, демонструючи іронічне ставлення до життєвих реалій, часто давали один одному смішні прізвиська, що ставали прізвищами. Це було одним з елементів козацької культури.

Тому не обов’язково сприймати «пусте» й «зневажливе» прізвище (чи прізвисько) головного героя повісті як розвінчання. Можна в цьому побачити континуацію козацьких традицій. На те саме можна списати й деякі інші гумористичні моменти в зображенні Бульби, наприклад його надмірну — аж двадцятипудову — вагу.

Проте Едита Бояновська, інтерпретуючи образ Тараса Бульби в негативному плані, звертається не лише до окремих розвінчувальних деталей. Каже вона і про речі концептуальні. У неї читаємо: «Якщо в “Тарасі Бульбі” ідеалізуються козаки, їхня війна з поляками і їхня ідеологія войовничого націоналізму, то водночас і постійно підважуються. Крещендо шовіністичного козацького дискурсу в тексті співіснує зі стабільним потоком дисгармонійних підтекстів, що роблять цей дискурс якщо не порожнім, то принаймні підозрілим. Ці підтексти іронізують з націоналістичної ідеології та славного образу козаків. Те, що здається святою та справедливою війною, має дуже бридке походження. Тарасове розп’яття на хресті є наслідком безлічі злодіянь — таких, як підбурювання до війни та синовбивство — і водночас врівноважується християнським символізмом навколо образу Андрія. Козацьким проявам героїзму в битві