Степан Наливайко - Таємниці розкриває санскрит

Ще 1953 року відомий історик й археолог Б.О.Рибаков звернув увагу на те, що розповідь візантійського хроніста про Хільбудія напрочуд перегукується з розповіддю літописця Нестора про полянського князя Кия, легендарного засновника Києва. У «Повісті врем'яних літ» Кий — слов'янський князь Середнього Подніпров'я, його знає навіть візантійський імператор, він запрошує князя до себе в гості в Константинополь, де виявляє йому велику честь. Там, висловлює здогад Б.Рибаков, очевидно, йшлося про розміщення дружини Кия на дунайському кордоні Візантійської імперії, де поляни звели укріплення, яке згодом залишили і під началом свого ватажка повернулися на Дніпро. Таким чином, уривки з обох текстів засвідчують неабияку схожість у долях обох князів, Хільбудія і Кия, хоча, застерігає вчений, така схожість ще не дає права ототожювати їх на історичному рівні, проте хронологічно зближувати можна.

Не ставлячи перед собою завдання ототожнити Кия та Хільбудія на історичному чи мовному рівні, варто спробувати визначити значення імені антського князя — Хільбудій . Тим більше що остаточного слова на сьогодні як щодо імені Кий , так і щодо імені Хільбудій ще не сказано.

Таким чином, ми достеменно знаємо, що Хільбудій ант, слов'янин, отже, й ім'я його теж має бути <187> антським, слов'янським. Є резон гадати, що ім'я це складне, двочленне, двоосновне, а компоненти його — Хіль - та — будій — самостійно значимі основи. Отже, перед нами — ім'я-композит, а такі імена якраз і являють одну з відмітних рис індоєвропейської мови.

Важливе значення має і вказівка на соціальний статус Хільбудія: він князь, тому й належить до племінної, суспільної верхівки, знаті, для якої саме й властива двокомпонентність імені. Дослідники відзначають, що для давніх індоєвропейських народів характерне певне соціальне розмежування у виборі власного імені: суспільна верхівка мала двоосновні імена, а нижчі прошарки — одноосновні, як правило, стилістично знижені.

Компонент Хіль - в імені антського князя має свій відповідник в іранських мовах: хіль / хель , яке означає «рід», «плем'я», «підрозділ племені», «клан». Він знаходить свою паралель в санскритському кула та хінді куль із тими самими значеннями, а також у скіфському коло / кола , яке міститься в етнонімі сколоти та імені Колаксай , що його мав перший скіфський цар і родоначальник династії скіфських царів (див. статтю «Сколоти, склавини, слов'яни: світло проливає санскрит»). Компонент — ксай в імені Колаксай — відбиття грецькою мовою індоіранського кшатр -/ хшатр — «сила», «влада»: саме ця основа дала життя вкрай важливому термінові на означення військового стану давньоіндійського суспільства, так званих кшатріїв, стану воїнів, з якого й мусили походити царі.

Ім'я Колаксай , отже, має значення «Ватажок/Цар роду/племені», «Вождь роду/племені». Цілком очевидно, що воно постало з первісного терміну на означення племінного ватажка і лише з плином часу стало повноправним чоловічим іменем, як це засвідчується і в багатьох інших народів. Імена Колаксай та Хільбудій , як бачимо, мають спільні перші компоненти, тобто Кола - та Хіль -, які відбивають надзвичайно важливий для первісного суспільства термін, пов'язаний з родиною, родом, племенем, родоводом. А оскільки ці два важливі компоненти наявні в іменах двох осіб, які належать до верхівки сучасного їм суспільства, то можна припустити, що обидва імені в основі своїй мають приблизно однакове значення. Тобто ім'я Хільбудій може бути значеннєво тотожним імені Колаксай, отже, й елементи — будій та — ксай теж можуть нести приблизно однакове значення. Виходячи з соціального статусу Хільбудія, компонент — будій мав би означати щось на зразок «ватажок», «вождь», «поводир» тощо.

Насамперед привертають увагу в цьому плані авестійське патай та середньоіранське пат — «володар», «ватажок», «родовий старшина», які в новоіранських мовах прибрали форм пет / пат / бад / буд тощо. Вони засвідчені в багатьох важливих іранських термінах, чимало з яких мають свої індійські відповідники. Це, зокрема, хазарапат — «тисяцький» (від хазар — «тисяча»). Цей титул грецькі автори передають терміном хіліарх ; він означає верховного сановника при царському дворі, котрий очолював полки «безсмертних», десятитисячне військо, яке складало кістяк перської армії при Ахеменідах. Це <188> й іранський титул наупет — «командуючий флотом», «флотоводець», «капітан судна/корабля», який відповідає грецькому наварх . Це і хшатрапаті — «глава/ватажок хшатри», де хшатра тотожна індійській кшатрі і означає представників воїнського стану, військової аристократії. В аккадських текстах ахеменідської доби зустрічається титул гітепату , котрий спершу значив «наглядач за худобою», «пастух», а згодом став означати чиновника фінансового відомства, який оцінював податок, що надходив у царську казну. На фортечних стінах Персеполіса, одній із ахеменідських столиць, засвідчено слово хатармабатіш , що його вчені тлумачать як «старшина жерців-атхарванів» (Дандамаев, 216, 234, 243, 288, 316).