Степан Наливайко - Таємниці розкриває санскрит

Таким чином, компонент — будій в імені Хільбудій має численні відповідники як в іранських, так і в індійських, слов'янських та балтійських мовах. Всі вони сходять до індоєвропейського па - «захищати», «охороняти», «берегти». Тож компонент — будій тотожний авестійському патай та рігведійському паті , які в сучасних іранських мовах прибрали різних фонетичних оформлень ( бад, бед, буд тощо). І ім'я Хільбудій , у такому разі, означає «Ватажок/Батько/Захисник роду/племені», тобто, по суті, несе те саме значення, що й скіфське ім'я Колаксай . Ім'я Хільбудій в основі своїй — ім'я-титул, воно цілком передає той суспільний статус, що його мав антський князь. Причому Хільбудій — якраз іранська форма імені, яке в санскриті має форму Кулапаті , а <190> в хінді — Кульпаті . На скіфському ж грунті, судячи з усього, їм відповідає ім'я Сколопіт , а на іранському Хільбад, Хільпет . Імені Хільбудій тотожний і ще один іранський термін — хейлбаш — «командир загону», «воєначальник», «командуючий армією»; термін цей вживається нині лише в усній формі, що свідчить про давність його.

Цілком можливо, що санскритський термін кулапаті , хінді кульпаті та іранський хільбуд / хільбед на означення племінного ватажка чи родового старшини відбився й на українському грунті в прізвищі Кульбіда , яке має і різновид Куйбіда . Де компонент — біда може бути трансформацією індійського — паті та іранського — буд /- бед . В такому разі це загадкове прізвище стає зрозумілим і вмотивованим, тим більше що на українському терені, окрім прізвищ на Цар -, маємо й інші прізвища, які містять компоненти па, пала із значенням «захисник», «воїн», «цар»: Гопя, Гупал, Гупало, Мазепа , широко відбиті, зокрема, в «Реєстрі Війська Запорозького» 1649 року.

Ці факти дають певні підстави гадати, що серед українців можуть існувати й інші прізвища з компонентом куль -. Санскритське кулапаті й хінді кульпаті мають і другу, так би мовити, усічену форму терміна — кулапа . Що спонукає звернути увагу на українське прізвище Кулеба . З іншого боку, на означення Шіви, поклоніння якому рясно засвідчене на території України, існують епітети Кулешвара, Кулеша (хінді — Кулешвар, Кулеш або Куліш ), які й сьогодні побутують в Індії як чоловічі імена і означають «Божество роду» (нагадаємо, що є інше ім'я з цим першим компонентом і з таким самим значенням — Кульдев ); ці епітети Шіви не можна не співвіднести з українськими прізвищами Куліш, Кулеша й похідними від них. До цього роду можуть стати й інші українські прізвища на Куль -, наприклад, Кульбак, Кульбака . <191>

І сьогодні ім'я Володимир — одне з найулюбленіших і широковживаних імен у слов'янському світі. Дослідники вважають, що первісно воно означало «Владою великий», а згодом, коли компонент — мир став асоціюватися зі словом мир — «світ», зазнало переосмислення і стало тлумачитися як «Володар світу» (ЕСУМ, І 419). З таким тлумаченням можна було б погодитися, якби не два моменти. По-перше, компонент — мир у слов'янських мовах, особливо в східнослов'янських, має ще значення «громада», тобто є важливим терміном на означення сільської общини, що слід мати на увазі при мовознавчому аналізі імені Володимир . По-друге, компонент — мир наявний також в індійських та іранських двоосновних іменах. Щоправда, на іранському грунті він має дещо трансформований вигляд: — міхр, — мехр, — міхір . Проте, на жаль, індійські та іранські факти, судячи з усього, не залучалися для дослідження імені Володимир , а саме вони, поза сумнівом, могли б значно полегшити роботу щодо з'ясування походження і значення цього славнозвісного імені. А індійські й іранські факти значною мірою заперечують традиційне тлумачення імені Володимир .

Широке вживання двоосновних імен було властиве ще праіндоєвропейській мові, звідки вони перейшли в санскрит, давньогрецьку, давньослов'янську та інші індоєвропейські мови. Для ілюстрації можна порівняти хоча б давньослов'янські й давньоіндійські імена з компонентом — слав , тотожний санскритському — шравас: Святослав і Шветашравас, Віслав і Вішравас, Борислав і Бгурішравас, Горислав і Уграшравас, Переяслав і Пар'яшравас тощо. Така поширеність імен-композитів — одна з відмітних рис праіндоєвропейської мови. Як відзначає відомий мовознавець В.І.Абаєв, улюбленим типом імен у скіфській мові, як і в давньоперській, були імена двочленні, утворені з двох самостійно значимих основ.