Як мовилося, слово хінді багла походить від санскр. бака — «жура<181>вель», «чапля», розширеного суфксом — ла , який, до речі, наявний у словах «чапля» й «журавель» як — ля та — ль . У санскриті та хінді суфікс — ла утворює прикметники від іменників. Наприклад, мадгу «мед» — мадгула «медовий/медв'яний», «солодкий»; манджу «краса», «врода», «чарівність» — манджула «гарний», «вродливий», «чарівний». Це слово відбилося в прізвищі козака Кальницького полку — Грицько Мандзуленко /277; сотня Дашовська/; у цій же сотні служив і Федір Рудрименко /одне з імен Шіви — Рудра /. Козак Радко Манджеленко /205/ був в Уманському полку. В Індії Манджула — чоловіче й жіноче ім'я. Героїня «Океану сказань» кашмірського поета Сомадеви /ХІ ст./ і цариця має ім'я Манджуліка , тобто «Красуня», «Вродливиця». У Полтавській області є річка Манжейліка /варіанти — Манжелія, Манжалія /, права притока Псла (СГУ, 351). Неподалік — село Манжелія /в Глобинському районі/, назва якого вважається тюркською. Слід відзначити, що хінді — дж - переходить у — дз - в маратхській мові, поширеній у штаті Махараштра /Західна Індія/, а цей ареал виявляє паралелі з українською топонімією та гідронімією.
Українці знають прізвлще Бака; Бака — річка в Криму, притока Качі. Там же річка Баклаїр /СГУ, 30/. В Україні є річки Бакова, Баковецька /сюди ж, очевидно, Бокова й Боковенька , притока Бокової /СГУ, 62/. Санскр. бака має і форму вака , тому сюди долучається річкова назва Вака /СГУ, 80/. Річки Бакай, Бакайка, Бакайчиха фіксуються в басейнах Дніпра, Сіверського Дінця, Південного Бугу й Азовського моря. Інше санскритське слово на означення журавля або чаплі — бакота /SED, 384/. У сучасних українців побутує прізвище Бакота . Село Бакота , відоме з 1240 року, є в Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області. Таку ж назву має і річка, притока Дністра, у тій же Хмельницькій області, де засвідчено річку й населені пункти Баглаї /СГУ, 31/. Село Бакота є також у Волинській області.
Синонімом до багла є діалектне хінді бакула /ХРС ІІ, 197/. У Сумській області, у водозборі Псла, маємо ручай Бакулин /СГУ, 31/. Козак Полтавського полку /414; Зінківська сотня/ мав прізвище /чи прізвисько/ Бакуль . У цій же Зінківській сотні служив козак Федір Журавка . У цьому ж полку, але в іншій сотні був Захарка Журавний /394/, у Миргородському — Пилип Журавко /322/, в Прилуцькому — Іван Жоравський /454/, у Ніжинськоглу — Юхим Журавель і Терешко Журавленко /464, 466/, у Чернігівському — Лашко Журавель та Овдій Журавленко /477/ тощо. Що стосується козацьких прізвищ Чапля, Чапленко, Чаплинський , то вони в «Реєстрі» засвідчені виключно в Кропивнянському полку — всього 6. Із них прізвищ Чапленко — 4 в одній сотні, Оркліївській, можли<182>во, братів чи близьких родичів /355/. Гнатко Чапля — з Демської сотні, Іван Чаплинський — з Пирятинської /351, 361/.
Різновидом багла — «журавель», «чапля» є і бугла , а в Тернопільській області маємо річку Буглівку й село Буглів /СГУ, 73/. Слово багаль — теж різновид багла , звідки, очевидно, й українське прізвище Багаленко / Богаленко /. Грицько Богаленко служив у Корсунському полку і в тій самій сотні Ясутина, де й козак Андрій Баглаєнко /156/; тут, до речі, були й інші козаки з виразними індоарійськими прізвищами — Бальвір, Білденко, Курупа, 0нупко .
Принагідно зазначимо, що одним з імен дружини Шіви є Багала . Дружина Шіви — уособлення жіночої енергії свого чоловіка, а ця енергія має милостиве й грізне начала. Грізне уособлюють 10 іпостасей богині. За популярною версією, вона прибрала цих страхітливих подоб, аби налякати Шіву, коли той не дозволив їй бути присутньою на жертвоприносинах, які здійснював її батько Дакша. Ці втілення мають кожна свою назву, і дев'яте з них Багала — «Журавель» або Багаламукхі — «Журавлелика», бо має подобу жінки з журавлиною головою. Цей факт і собі показовий, бо поклоніння Шіві та його дружині рясно засвідчене на терені України. Дружина Шіви найчастіше зветься Махадеві — «Велика богиня» або Деві — «Богиня», вона тотожна слов'янській Діві. Це відбилося в численних назвах типу Дівка, Дівиця, Дівуха, Дівичка щодо річок, це також Дівочі та Дівич -гори по всій Україні (СГУ, 171). До речі, козак Мисько Баглай із Прилуцького полку якраз і служив у Дівицькій сотні.
Читать дальше