Степан Наливайко - Таємниці розкриває санскрит

Таке припущення підтримує те, що в племені Крішни, судячи з фактів, тотемним птахом якраз і був журавель. Канса, дядько Крішни, котрий увесь час намагався звести небожа зі світу, бо йому провістили, що той скине його з трону, мав прізвисько Каланкура — «Журавель». Той же Канса, аби розправитися з Крішною, підіслав до нього асура в подобі журавля на ім'я Бака , але юний пастушок Крішна легко здолав його, через що й отримав епітет Бакаджіт — «Переможець Баки». Епітет Бакаджіт мав і Бгіма, один із героїв «Махабгарати», що вбив злого <179> ракшаса Баку /«Журавля»/, який заважав жерцям-брахманам здійснювати жертвоприносини. Бгіма доводився Крішні двоюрідним братом, оскільки мати Бгіми й батько Крішни — рідні сестра й брат. Ім'я Бака , «Журавель» мав Кубера — бог багатства, хранитель Індриних небесних скарбів, приятель і сусіда Шіви по горі Кайласа в Гімалаях, де обидва мешкали. Кубера, охоронець північної сторони світу, виявляє певну причетність і до слов'ян — батьком його був мудрець Вішравас. А це ім'я споріднене з Веслав, Віслав , і досі поширеним у деяких слов'янських народів. Жіночу форму його, наприклад, має відома польська поетеса, лауреатка Нобелівської премії Віслава Шимборська.

У «Махабгараті» мудрий брахман Бака Далбг'я славить Юдгіштхіру, старшого брата Бгіми й двоюрідного — Крішни. Далбг'я тут — прикметник від дарбга // далбга , слова на означення священної трави з гострими стеблами, різновид нашої осоки, неодмінної при різноманітних жертвоприносинах. Елемент дарбга входить у назву країни — Відарбга , царем якої був Бгішмака, батько Рукміні, дружини Крішни. Її він відбив у свого двоюрідного брата Шішупали, царя країни Чеді, якому в сутичці за Рукміні відтяв голову своєю божественною чакрою. Ім'я Бгішмака , тотожне українському прізвищу Бушмака , означає «Грізний» і сходить до санскритської основи із значенням «боятися». Таке ж значення й імені Бгіма /хінді — Бгім /, яке дещо несподівано виринає в наші дні як ім'я головного персонажу у фільмі «Білий Бім Чорне вухо». З цією ж основою споріднене ім'я ще одного героя «Махабгарати» — Бгішма , тотожне українському прізвищу Бушма . Індійський Бгішма був могутнім воїном і полководцем кауравів у їхній війні з пандавами, а пандави і каурави й собі двоюрідні брати.

В індійців є свято й спеціальний термін на означення його, пов'язане з журавлем і з богом Вішну. Існує уявлення, що одинадцятого дня світлої половини місяця картік /відповідає жовтню-листопаду/, бог Вішну прокидається від сну. П'ять наступних після цього днів, тобто до повня місяця, мають назву бака - панчака , досл. «журавлина п'ятірка». Вважається, що навіть журавель упродовж цих п'яти днів не споживає риби, а тим більше набожна людина мусить ревно дотримуватися посту. Зрозуміло, що за цим стоїть цілий комплекс уявлень і вірувань, пов'язаних із Вішну-Крішною та журавлем.

Буддійська література знає кілька притч, пов'язаних із журавлем. Дві з них так і називаються — «Бака-джатака» й «Бакабрахма-джатака», тобто «Притча про журавля» і «Притча про Журавля-Брахму». Брахма в індійській міфології — творець світу, разом із Вішну й Шівою він складає так звану трійцю /трімурті/ верховних богів індуїз<180>му. Від неї невіддільний тризуб, у якому Брахма уособлює праве вістря, Вішну — ліве, а Шіва — середнє, що, в свою чергу, символізує творення, збереження і нищення світу.

Брахма зображається верхи на журавлі або лебеді, вони — його їздові птахи, як їздовим птахом Вішну є міфічний Гаруда, цар птахів, а Шіви — бичок Нандін. Ці ж птахи пов'язуються і з дружиною Брахми — Сарасваті, причому характерно, що санскрит знає слово сарас — «журавель», «лебідь». Зважаючи, що компонент — ваті в її імені — суфікс, тотожний укр. — виця /наприклад, у річкових назвах/, то саме її ім'я може означати «Журавлина/Лебедина». У «Рігведі» Сарасваті — найшанованіша ріка, їй там присвячено три гімни. Матір'ю її вважається ріка Сіндгу /Сінд, Інд/. У неї сім сестер, цебто інших річок, вона — мати потоків, найкраща з матерів, річок та богинь, називається асурською і божественною. У неї золота колісниця, вона багата кіньми, покровителька співців і поетів, богиня священної мови. У післяведійський період стає богинею красномовства й мудрості, дружиною Брахми, винахідницею санскриту, покровителькою наук і мистецтва. У Києві існує український ансамбль індійського танцю, названий на її честь — «Сарасваті». Первісно Сарасваті — річкова богиня. Вважається, що в основі цього образу — ріка Сарасваті в північно-західній Індії, якої тепер немає і яка, за уявленнями, зараз тече під землею. Існує думка, що ця назва — результат перенесення на індійський грунт іранського гідроніма, авестійська назва якого — Харахвайті . Ця ріка нібито була важливим рубежем у міграції аріїв, тобто індійців та іранців, зі своєї прабатьківщини, яку багато хто вбачає в ареалі на північ від Чорного моря. А коли так, то ця ріка первісно могла існувати ще на цій прабатьківщині, тобто вона мусила відбитися і в гідронімії України. «Махабгарата» знає плем'я сарасвати ; назва ця, на думку деяких учених, дана через те, що плем'я жило на берегах Сарасваті. Інші вважають, що воно поклонялося богині Сарасваті, через що й саме плем'я називалося її іменем. У штаті Уттар Прадеш і сьогодні існує брахманська каста сарасватів , у назві яких могли відбитися згадані щойно версії, але міг відбитися і зв'язок із журавлем чи лебедем як тотемним птахом. До речі, сам Гопал Баглай брахман і уродженець Уттар Прадешу; тут же знаходиться і Матхура, місто основних подій між Крішною і Кансою-Журавлем, описаних, зокрема, в «Премсагарі» /«Океані любові»/ Лаллу джі Лала /ХІХ ст./; цей твір іще 1937 року переклав наш земляк із Золотоноші, відомий індолог академік Олексій Баранников /1890-1952/.