Степан Наливайко - Таємниці розкриває санскрит

Грецькому Посейдонові відповідає індійський Варуна, теж божество космічних та земних вод, а водночас — по<84>кровитель воїнів та царської (князівської) влади. Посейдон тотожний скіфському Тагимасадові, якому поклонялися «царські» скіфи, тобто воїни, а Тагимасад, у свою чергу, тотожний слов'янському Дажбогові, внуками якого були русичі — воїни та їхні князі.

І як Агенор, батько Європи, був сином Посейдона, так і мудрець Васіштха, що мав чарівну корову Нандіні, був сином Варуни (за деякими міфами — Варуни й Мітри) від небесної танцівниці-апсари Урваші. Мудрець Васіштха, про якого згадує ще «Рігведа» і якому індійська традиція приписує авторство деяких гімнів цієї пам'ятки, наділений деякими характеристиками свого батька, Варуни: пов'язується з багатством, родючістю тощо. Він вважався жерцем царів Сонячної династії.

Саме ім'я Васіштха означає Найбагатший, Наймаєтніший і похідне від санскритського васу «багатство», «добро», «скарб»; пізніше воно стало означати «земля», «держава» (СРС, 571). Це дозволяє припустити, що й наше Василь споріднене з санскритським васур «багатий». Компонент васу надзвичайно вживаний в іменотвореннні, наприклад, Васудева — ім'я батька Крішни та його старшого брата Баладеви, Васуретас — бог вогню Агні, Васуман, Васушена, Васудана, Васу тощо. Особливо частий цей компонента у термінах на означення землі: васудга , досл. «тримаюча скарби», васуда, васудана, васудавана — «даюча багатства», васудгаріні — «тримачка багатств» ( Там же ). Містять компонент васу й терміни на означення царя: васуджіт — «здобувач скарбів/багатства», васудгара — досл. «тримач земних скарбів», васудгадгіпа — «владика землі/цар», васудгапаті — «захисник/охоронець/батько землі» тощо. Багато з цих термінів стали повноправними чоловічими іменами. А саме племінний ватажок, пізніший князь чи цар відповідав за добробут своєї громади, саме він вважався носієм і наділювачем багатством ( васу ), бо через пожертву просив добробуту й благоденства в богів. Тож ім'я Василь та інші його поширені в світі різновиди, очевидно, сходять ще до часів «Рігведи» і пов'язані зі значеннями «багатство», «статки», «скарби». І, в свою чергу, нагадують, що й термін василевс / базилевс — «цар», «правитель» невіддільний від наведених прикладів. А наше побутове Вася — майже абсолютний відповідник санскритському васу — «багатство», «скарб».

Цікава подробиця щодо Васіштхи: давньоіндійські тексти іноді підкреслюють, що нащадки мудреця Васіштхи носять пасмо волосся посеред голови, тоді як нащадки інших мудреців-ріші могли носити таких пасем два або й більше. Що не може не викликати згадки про київського князя Святослава й запорозьких козаків, а ще раніше — про зображення полонених хеттів на давньоєгипетсь<85>ких пам'ятках і воїнів на панно у Венеції з такими самими «оселедцями». Це наближує нас до місця подій грецького міфу про прекрасну Європу. Адже Хеттська держава розміщувалася в Малій Азії, де й була Фінікія з її столицею Сідоном і де правив Агенор, батько Європи. Саме в Малій Азії, на південному узбережжі Чорного моря колись існувала держава Пала , звідки й пішли до Італії венети й заснували Венецію. А вже на північному узбережжі Чорного моря жили скіфські пали , у Криму була пізньоскіфська столиця Палакій (теперішній Сімферополь), а далі на північ жили поляни, полочани і поляки . В усіх цих назвах і етнонімах наявний компонент Пал -, Пол -, який у санскриті означає «захисник», «воїн», «цар» (СРС, 392). Цей же компонент, цілком імовірно, міститься і в назві Палестина . Тим більше, що в сучасному Лівані, колишній Фінікії, наявний топонім Тріполі , який перегукується з нашим Трипіллям на Київщині, а назва Алеппо в сусідній Сірії перегукується з Халеп'ям на тій же Київщині — це засвідчує невипадковість зв'язків Наддніпрянщини з близькосхідним ареалом. На що звернув увагу український дослідник О.С.Стрижак, кажучи: «… і досі залишається без відповіді питання, коли і в який спосіб близькосхідні топоніми типу Тріполі (колишня Фінікія, сучасний Ліван) і Халеб (варіант Алеппо в сусідній Сірії) перекочували… на територію Середньої Наддніпрянщини, де (сучасний Обухівський р-н на Київщині) з ними перекликаються назви сіл Трипілля … і Халеп'я … на однойменній річці» (ЕГС, 22). А з цими назвами перегукуються й індійські — Тріпура й Хараппа ( Халіюппа ).