Степан Наливайко - Таємниці розкриває санскрит

Сурабга має ще одне ім'я — Шабала , яке означає Пістрява, Ряба . Що наштовхує на думку: українське слово ряба , санскритське рабга та грецьке ропа можуть бути споріднені й первісно сходити до поняття землі, яка усвідомлювалася як пістрява корова.

З цього боку цікавий ведійський міфологічний персонаж Прішні (досл. Пістрява, Ряба ), жіноче божество, що має подобу корови, власне — божественна небесна корова. Прішні — дружина Рудри, про якого вже згадувалося і іпостась якого — бик. Зі свого сяючого вимені вона привела на світ Марутів, божеств вітру й бурі. У подобі вродливих юнаків вони мчать на колісницях зі сліпучими списами-блискавками або золотими топірцями. Що несамохіть навіює на згадку вираз зі «Слова о полку Ігоревім» «се ветри, Стрибожі внуци», де бачимо тотожність Марутів вітрам, Стрибожим внукам. До речі, у «Влесовій книзі» згадуються і Марути в слов'янській формі — мариці . З чого випливає, що Стрибог — тотожний ведійському Рудрі, оскільки марути — його сини. На Київщині досі побутує прізвище Марута .

Із Прішні пов'язана символіка води як родючої сили. Ім'я Прішні мають деякі важливі жіночі персонажі. Наприклад, про Девакі, дружину Васудеви й матір Крішни, мовиться, що вона знову народилася на світ як Прішні. Прішні, як персоніфікація води, відбилася в назві ріки Прішні (варіант — Парушні ). Ця особливість Прішні дозволяє ввести ії до ряду божеств, пов'язаних з родючістю, і намітити міфологічні зв'язки й паралелі. Сюди належить міфологічний персонаж Прішнігу , досл. «Рябокоровий», «Що має пістрявих корів». У «Рігведі» назву прішні має плем'я, вороже аріям. В іранській міфології імені Прішнігу відповідає авестійське Паршатгауш «Той, що володіє рябими коровами/биками», а ведійська міфологія знає персонаж Прішадашва «Рябокінний», «Що володіє рябими кіньми». Це змушує звернути увагу на поширені українські прізвища Рябоконь, Рябокляч, Рябовол , а також Рябоштан, Рябошапка, Рябко, Рябчук, Рябуха, Рябченко, Рябчинський тощо. Це певною мірою мусить свідчити про спільність уявлень індійських, іранських та слов'янських народів, які сходять до індоєвропейської давнини.

Найчастіше в «Рігведі» фігурують бик і корова. Проміння враніш<90>ньої зорі, хмари, води порівнюються з коровами. Нерідко богині ведійського пантеону виступають у подобі корів, як і Прішні. Земля в «Рігведі» часто називається коровою. У ній прямо мовиться, що пістрява, ряба дійна корова — це Земля, а бик із прекрасним сім'ям — Небо. У ведах уже відчутне обожнювання корів, хоч прямої заборони вбивати їх ще не виражено. Образ молочного достатку, відбитий у спільноіндоєвропейській міфологічній традиції, властивий численним метафорам ведійської поезії. Він наявний в етимології давньоірландського дуан «пісня», «вірш», яке сходить до того ж кореня, що й санскритське духа «давати молоко», «доїтися», «молоко» (СРС, 281). У «Рігведі», гомеровському епосі й латині слово із значенням «вим'я» означає водночас і «достаток». Шумерський Енку — божество води й мудрості, сотворитель Усесвіту, постає як ярий бик, що з'єднується з рікою в подобі дикої корови.

У близькосхідних і грецькій міфологіях відомі розповіді про богів, які закохуються в корів, приклади чого вже наводилися. Щодо Зевса це підтверджується історією з Іо, в яку він закохався і яку, щоб уберегти від гніву ревнивої Гери, своєї дружини, перетворив на білосніжну корову. Та й сама Гера має виразні зооморфні риси. На це вказує ще Гомер, називаючи її «волоокою», точніше, «коровоокою». А також те, що в пожертву їй приносилися саме корови і що в Аргосі їй поклонялися в подобі корови. Це саме могло стосуватися і Європи, котра, як засвідчують індійські факти, теж могла сприйматися як корова, уособлення Землі.

Таким чином, компонент — рабга в імені індійської Сурабги та компонент — ропа в імені фінікіянки Європи може пов'язуватися із значенням «рябий», «пістрявий» і означати плодючу, квітучу землю, що уявляється в образі пістрявої дійної корови і символізує достаток, щедрість, добробут.

В той же час, слово рабга в санскриті має іще одне значення: «втіха», «радість». І тоді ім'я Сурабга стає семантично, значеннєво тотожним імені корови мудреця Васіштхи — Нандіні , доньки Сурабги, оскільки в основі її імені теж лежить значення «втіха», «радість» ( нанда ). Тобто виходить, що Сурабга й Нандіні мають однакове значення своїх імен, які тлумачаться як «Та, що невимовно тішить», «Та, що невимовно радує». І таке означення цілком природне щодо землі, яка буяє, квітує, щедро родить і дарує багатство.