Степан Наливайко - Таємниці розкриває санскрит

Якщо зіставити імена Таг + масад і Даж + бог , то побачимо, що другі компоненти в них несуть однакове значення — бог, божество . Перші ж компоненти виявляють фонетичну подібність, особливо якщо зважити, шо іномовнє д грецька часто передає через т . Звук г на слов'янському грунті має властивість переходити в ж (ріг — ріжок, стіг — стіжок, батіг — батіжок). Але ні значення Даж , ні значення Таг ми достеменно не знаємо. Можемо лише здогадуватися, що він має значити щось таке, як компонент Ахура в імені Ахурамазда , оскільки вже ці божества функціонально подібні.

І тут заслуговує на увагу те, що етруська міфологія знає персонаж Таг , який володів мудрістю провидця й мистецтвом ворожіння, що вла<76>стиве Посейдонові та Варуні. Таг передбачив етрускам майбутнє, навчив їх усього, що вмів сам. А ще цікавіше те, що у Фессалії, колись заселеній пеласгами, словом таг означався правитель (МНМ, ІІ 485). Тобто і Таг мав, власне, ті ж функції, шо й індійський Варуна: він уособлював мудрість і був воїнським божеством.

Як вважають дослідники, греки не знали божества з подібним іменем. Але в егейсько-анатолійському регіоні та в Передній Азії, де теж свого часу побували причорноморські скіфи й кімерійці, існували фонетично схожі імена. Ще в ІІІ тис. до н.е. тут поклонялися богові підземного царства Дагону. Йому поклонялися й філістимляни — видимо, пелазькі переселенці. А схожість імен Таг і Дагон , схожість їхніх функцій дали підстави припустити ідентичність обох (Этруски, 216).

Отже, в деяких важливих аспектах виявляється подібність функцій Варуни, Посейдона й Ахурамазди, що теж володіли магічними заннями, були всевідаючими й мудрими, знали колишні й майбутні таємниці світу і пов'язувалися з потойбічним світом. А коли так, то такі ж функції мусили мати скіфський Тагимасад і слов'янський Дажбог. Це тим певніше, що божества пов'язувалися з владою і воїнським станом, уособлювали племінних ватажків.

Такі міркування підтверджують і слов'янські факти. У південних слов'ян зафіксовано божество Дабог, яке не без підстав зіставляють із божеством західних слов'ян Дачбогом і з шанованою сербами горою Даjбог. Схожість імен усіх цих божеств зі східнослов'янським божеством очевидна. Проте найважливіше те, що в уявленнях південних слов'ян Дабог утілював якраз образ земного царя (МНМ, І 343).

Не можна обминути й кельтських фактів. Одним із богів так званих «племен богині Дану» був Дагда. Це божество ввібрало в себе найтиповіші уявлення кельтів про всемогутнє божество потойбічного світу. Ірландський Дагда раніше був морським божеством, як Варуна й Посейдон, а згодом став смертним, сповненим виняткової мудрості, через що й почав іменуватися Пуйл — «Мудрість»(МНМ, І 346). І кельтське Дагда на словянському грунті цілком могло мати форму Дажд .

Коли вже зайшлося про мудрість, то варто сказати про неї кілька слів. Категорія ця надзвичайно популярна у слов'ян, як і в стародавніх індійців. Про те свідчать епітети київського князя Ярослава і його галицького тезка — Осмомисл (імена Октамасад і Осмомисл , схоже, тотожні і семантично, і етимологічно), означення полян. І Софійський собор, зведений за Ярослава Мудрого, має прямий стосунок до цього, бо назва його походить від грецького софія — «мудрість». Та й ім'я київського князя Діра, який похований неподалік від місця, де пізніше звелася Софія, значить, очевидно, Мудрий : санскритсь<77>ке дгір яраз і означає розумний, мудрий . Показово, що епітет Дгір мав легендарний мудрець і наставник самих богів Брихаспаті. Він — утілення вищого знання, вищої мудрості. Разом із мудрецем Шукрою він вважається основоположником науки про управління державою. А управляти державою — прямий обов'язок царів. Тож невіддільною їхньою рисою мала бути мудрість, надто державна.

Принагідно зазначимо, що зятем мудреця Шукри, за переказами, був Яду, родоначальник ядавів, які в давньоруських літописах виступають під назвою ятвяги .

І взагалі, мудрість посідала виняткове місце в якісній характеристиці богів, царів та героїв, особливо в уявленнях стародавніх індійців. Вони знають три категорії мудреців — божественні мудреці, мудреці-брахмани і мудреці-кшатрії, тобто мудреці-правителі, які виступають під спільним означенням ріші . Показово й те, що Брихаспаті вважався однією з іпостасей Варуни.