Степан Наливайко - Таємниці розкриває санскрит

З витягів про давньоіндійських кшатріїв випливає ряд цікавих паралелей. Із кшатріями пов'язується Будда, який сам походить із шак'їв: у цьому етнонімі легко відчувається зв'язок із саками, які по-індійському називалися шаки. Тобто сам Будда походив із саків. Загадкові будини, чию столицю дехто ототожнює з Києвом, можуть пов'язуватися саме з Буддою. Про це, хоч несміливо, вже кажуть деякі дослідники. Таке припущення тим імовірніше, що Будда пов'язує свої переродження саме зі станом воїнів.

Характерно, що сліди всіх чотирьох давньоіндійських станів і досі помітні в Україні, особливо в прізвищах та назвах. Зв'язок же із кшатріями, другої після брахманів верстви, найпомітніший і досі. Насамперед він простежується у причорноморських скіфів, усі три родоначальники яких — Ліпоксай, Арпоксай і Колаксай — мають у своїх іменах компонент — ксай , похідний від поняття кшатра — «сила», «влада» (СРС, 179). Більше того, слов'янський термін цар походить від цього поняття, що відбилося в численних українських прізвищах: Цар, Царук, Царик, Царко, Царенко, Сай, Сайко, Саєнко тощо.

Таким чином, індійські кшатрії, царські скіфи і слов'янські русичі виявляють багато спільного. Всі вони мають свої «воїнські» божества — відповідно Варуну, Тагимасада й Дажбога. Всі вони пов'язані з царською або княжою владою і станом воїнів. І індійські, і скіфські, і слов'янські правителі асоціювалися зі своїми богами під час вінчання на царство, що, безперечно, свідчить про однакові уявлення щодо царя та верховної влади в індійців, скіфів і слов'ян. Слід відзначити й те, що колір кшатріїв — червоний — водночас є кольором жалоби (пор. українські фольклорні факти, коли загиблого козака — професійного воїна — вкривають червоною китайкою).

Скіфів більшість учених визнає іраномовним народом. Тож цікаво з'ясувати, чи знають давні іранці якесь божество з подібними функціями щодо царської влади і воїнського стану. І тут, за спостереженнями Ж.Дюмезіля, привертає <73> увагу функціональна близькість індійського Варуни іранському Ахурамазді (Дюмезиль, 85–88). Цей здогад підкріплюється тим, що в найдавніших індійських пам'ятках Варуну називають Асура. Асура ж тотожне іранському Ахура . Ім'я це в різних мовах має свої різновиди: пехлевійське Ормазд , хорезмійське і памірське Ремузд , монгольське Хормуста, грецьке Оромаздес тощо. Воно дослівно перекладається як Ахура Мудрий .

Як засвідчують факти, Варуна й Ахурамазда свого часу здійснили однаковий перехід. Та метаморфоза змінила їхній статус. Варуна, що доти був асуром (асури — старші брати богів і водночас їхні постійні суперники, втілення первозданного хаосу) й належав до демонів, символізуючи невпорядкований світ, перейшов у ранг богів і став божественним, девівським асуром. А іранські ахури, навпаки, стали богами.

А оскільки Варуна причетний до первозданних вод і разом із Мітрою — божеством Сонця і Мирного Договору — є посередником між нижнім та верхнім світами (людей і небожителів), то таку ж саму еволюцію можна припустити й для Ахурамазди. Бо серед функцій іранського божества значиться зв'язок із творенням землі та вод, з денним та нічним небом, із здоров'ям і недугами, з добром і злом, тобто функції, властиві індійському Варуні й грецькому Посейдонові.

Проте в даному випадку найважливішим є те, шо Ахурамазда невіддільний від царської влади. На знаменитій Бехістунській скелі, величній пам'ятці перського царя Дарія, що так невдало намагався підкорити причорноморських скіфів, є і зображення Ахурамазди: він простягає ліву руку з кільцем, уособленням влади, до Дарія, символічно вручаючи йому царський престол. А піднятою правою рукою благословляє його. Сам же Дарій, якого зображено в натуральний зріст, у царській короні на голові, лівою рукою тримає лук — символ воїнського стану, праву ж звів у благоговійному порухові до Ахурамазди.

Той же Дарій залишив по собі чимало й написів, де показує себе ворогом брехні й захисником справедливості, взірцевим правителем і земним втіленням Ахурамазди. І чи не щоразу підкреслює: він — законний цар, він не захопив її силоміць. І головним доказом на користь такого твердження виставляє бажання самого Ахурамазди, який нібито йому «приніс царство»: «Таке було бажання Ахурамазди: він вибрав на всій землі мене (як єдиного) мужчину (і) зробив царем усієї землі» (Фрай, 129).

Наведені факти засвідчують: як індійські й сакські царі вважали себе втіленням Варуни, так і іранські царі вважали себе втіленням Ахурамазди. Тобто і Варуна, і Ахурамазда мали однакові функції, царські. Спільність їхня підкріплюється і тим, що в певний період Варуна називався Асура , а іранське божество — Ахура . Тобто <74> й імена обох божеств виявляють етимологічну тотожність.