Степан Наливайко - Таємниці розкриває санскрит

Дивалі святкується п'ять днів. Першого дня оселі й крамнички ретельно прибирають, а перед порогами малюють барвисті орнаменти, в яких переважають жовті й сині кольори, які символізують сонце, тепло та воду — дві могутні стихії, без яких неможливе життя. Рано-вранці, коли чоловіки ще сплять, жінки, зачерпнувши в жменю порошкової фарби і пропускаючи її між пальців вузесенькими струмочками, ледь вловимими порухами швидко й безпомильно виводять витончений і складний малюнок. Тут вимагається неабияка вправність, аби вчасно розтулити й стулити пальці й провести на землі одну чи кілька чітких ліній. А чоловіки, прокинувшися, із задоволенням ступають на ці візерунки, що їх їхні дружини роблять для того, аби закликати благословення богів і всіх таємних сил природи до своєї оселі, своєї родини, а особливо чоловіка. Жінки в кожній сім'ї віддають чимало часу підготовці до цього свята. І взагалі роль жінок у будь-якому святкуванні надзвичайно велика. Саме жінки в Індії, як і в Україні, передають з покоління в покоління знання того, як, коли й що треба робити з тієї чи іншої врочистої нагоди, які саме продукти слід закупити, які готувати ласощі, солодощі й традиційні страви, які подарунки підбирати для членів родини й рідні, які прикраси та одяг надягати, як і чим прибирати оселю тощо.

На третій день свята вшановують богиню Лакшмі — богиню щастя, багатства й сімейної злагоди, тотожної слов'янській Ладі та балтійській Лайме. Вона зображається чепурною, чарівною жінкою на рожевому лотосі. У неї чотири руки, і двома вона благословляє своїх шанувальників, звертаючи до них розкриті долоні, а в двох інших тримає лотос і мушлю, яка з давніх давен служить музичним інструментом, звуками якого вітають сонце, що сходить. Цього дня в кожній оселі, особливо ввечері, запалюють численні каганці, щоб привітати богиню. Бо вважається, що оселю, в якій не буде вогнів, богиня може не помітити й пройти повз неї, позбавивши своєї <213> ласки й благодаті. Лакшмі ще називають Богиня-Золото, тож усі підприємці — чи то власники великих заводів та фабрик, чи то дрібних крамничок — неодмінно влаштовують поклоніння ій, так звану пуджу. Жрець заздалегідь нагадує жінкам тієї чи іншої родини, що насамперед слід приготувати для такої нагоди: зображення самої Лакшмі, посудину з молоком, металічні монети, кокосовий горіх, запашні порошки, шафран, пагони бананового дерева тощо. Увечері родина й запрошені до дійства збираються в приміщенні, де зберігаються господарські книги та різні документи. Жрець, майстер, прикажчик та інші люди, що захищають інтереси свого хазяїна, вмощуються на підлозі перед низеньким вівтариком-ослінчиком, на якому розкладено все необхідне для церемонії. Запалюють світильники-каганці, і жрець, біля якого сидять господар і господиня, починає проказувати мантри, водночас показуючи хазяям, що й коли слід робити — чи то лити або сипати щось у вогонь, чи то кидати в молоко монети, а тоді по ковтку відсьорбувати його, чи то виконувати якусь іншу дію. Вся відправа спрямована на здобуття ласки могутньої богині в наступному році, бо ж свято дивалі знаменує настання нового господарського року, нових грошових операцій.

Останнього, п'ятого дня свята, що називається бгайя - пуджа , досл. «братове поклоніння», чоловіки мають неодмінно обідати в своїх сестер і дарувати їм подарунки. На півночі Індії цей день ще називають Яма-двітія, бо цього дня, за легендами, бог Яма одвідав свою сестру-близнючку Ямі, обмінявся з нею подарунками і сказав: хто на дивалі отримав від своєї сестри тілак — цятку на чоло — і хто вручив сестрі дарунка, того ніколи не покарають боги. Брати й сестри цього дня йдуть на берег річки Ямуни, беруться за руки й разом занурюються в священні води ріки, яка носить ім'я брата й сестри — Ями та Ямі.

Особливістю дивалі є те, що на це свято спостерігається небачений сплеск азартних ігор. Перекази пояснюють це тим, що саме цього свята богиня Махеші, тотожна слов'янській Мокоші, дружина бога Шіви-Рудри, грала зі своїм чоловіком в кості, тому цей день щасливий для різних справ, в тому числі й для придбання багатства. Через гру в кості, коли пандави програли своє царство, розпочалась і війна, описана в «Махабгараті». Гра в кості є одним із елементів новорічного ритуалу, поряд з іншими, наприклад, словесними поєдинками й перегонами на колісницях. Про кості згадують наші колядки. А в катакомбних похованнях українського Причорномор'я археологи знаходять гральні кості, складені ніби з двох пірамідок. В Індії також знаходять такі самі гральні кості. Причому в нас їх виявлено значно більше, ніж в Індії і ніж в будь-якій іншій культурі епохи бронзи.